Lex judiciaria висувала проти сенату нов≥тню кап≥тал≥стичну знать, надавши судову владу в д≥¤х проти пров≥нц≥йних маг≥страт≥в нањзникам, зам≥сце сенатор≥в. ≤нший р¤д закон≥в мав на мет≥ прийти на допомоги римському демосу.
—юди ставитьс¤ земельний закон, про зм≥ст ¤кого ми не маЇмо в≥домостей, ≥ закон de re militari, що скорочував терм≥н в≥йськовоњ служби й установл¤вший видачу б≥йц¤м амун≥ц≥њ за рахунок скарбниц≥. Ѕ≥льш фатальний по своњх насл≥дках була lex frumentaria, що надавала римським громад¤нам платити за хл≥б з публ≥чних магазин≥в по 61/3 аса за модий, тобто одержувати його за п≥вц≥ни. Ќа цей закон необх≥дно до цього всього дивитис¤, ¤к на бойовий зах≥д; з його допомогою трибун зат¤гав на свою сторону столичний пролетар≥ат, не зац≥кавлений земельними законами “ибери¤, що й видав, √ракха. « римськоњ точки зору цей закон представл¤Їтьс¤ повн≥стю слушним. –им дививс¤ на завойован≥ њм пров≥нц≥њ, ¤к на своњ маЇтки (praedia populi Romani), ≥ практично вс≥ класи римських людей вит¤гали зв≥дти вигоди: ноб≥л≥тет - управл¤ючи пров≥нц≥¤ми, нањзники - займаючись у њхн≥ми в≥дкупами, звичайн≥ громад¤ни - служачи в лег≥онах ≥ збагачуючись в≥йськовим видобутком. “≥льки столичний пролетар≥ат, в≥льний в≥д в≥йськовоњ повинностей, не брав участь у под≥л≥ загального видобутку; Їдиний зас≥б надати йому ¤кусь у н≥й частку й пол¤гало в продаж≥ йому привозимого ≥з пров≥нц≥й хл≥ба за найб≥льш дешевеньку варт≥сть. јле цей зах≥д, що перетворював самодержавну масу в предмет публ≥чного п≥клуванн¤, в≥дкривала еру фатальноњ дл¤ –има пол≥тики (panem et circenses); вона зат¤гала в –. ус≥ нов≥тн≥ юрби пролетар≥в ≥ в≥ддавала його в руки демагог≥в, ≥ пот≥м, честолюбних генерал≥в. ƒалекозорим реформатором Ї  . √ракх у наступних 3-х запропонованих њм заходах. –имл¤не давно в≥др≥зн¤лис¤ ¤к буд≥вельники дорогий; улаштованими ними дорогами, сл≥ди ¤ких збереглис¤ до наших дн≥в, вони, ¤к сталевими обручами, закр≥пили за собою своњ волод≥нн¤ в ≤тал≥њ й у пров≥нц≥¤х. ѕроведена  аем √ракхом lex viaria проектувала, очевидно, целую систему нов≥тн≥х дор≥г, надавала в його розпор¤дженн¤, ¤к буд≥вельника, большенные валютн≥ засоби й давала йому можлив≥сть використовувати уздовж нов≥тн≥х дор≥г його земельний закон ≥ створювати нов≥тн≥ поселенн¤ –. людей в ≤тал≥њ.
ўе дал≥ йшов його закон про виведенн¤ 12 римск. колон≥й у пров≥нц≥њ, меж ≥ншим, одн≥Їњ - ёнонии - на м≥сце зруйнованого  арфагена. ¬ ≤тал≥њ не було найб≥льш в≥льного дл¤ колон≥њ м≥сц¤; меж тем зап. ≥ южн. пров≥нц≥њ, стало бути, потребували –. колон≥стах.  ай √ракх своЇю пропозиц≥Їю заповнював безодню меж –имом ≥ пров≥нц≥¤ми й уважав п≥дставу пл≥дн≥й колон≥зац≥йноњ пол≥тиц≥, зд≥йсненою ≥мпер≥Їю. ўе найб≥льш небезпечна була безодн¤ меж римл¤нами й ≥тал≥ками; ¤к би передбачаючи нещаст¤, що обрушилос¤ 40 рок≥в через на ≤тал≥ю,  . √ракх запропонував в≥ддати союзникам права римського громад¤нства. —енатська парт≥¤ з жорсток≥стю боролас¤ проти 2-ух крайн≥х заход≥в. ѕроти закону про колон≥њ вона виставила трибуна Ћ≥в≥¤ ƒруза, що намагавс¤ залучити люд на свою сторону неможливою пропозиц≥Їю вивести колон≥њ в ≤тал≥ю, а також жерц≥в, що л¤кали люд надуманими передв≥ст¤ми фатальних нещасть, коли ненависна богам земл¤  арфагена буде заселена –.