«а √ракха висловивс¤ в≥домий юрист того часу, основний понтифекс ћуций —цевола. Ѕ≥льше заперечень можна було зробити проти закону з погл¤ду справедливост≥, тому що майже вс≥ д≥л¤нки переб≥гли в руки нов≥тн≥х хаз¤њв методом реал≥зац≥њ й на майже все з них минулого витрачен≥ власниками величезн≥ кап≥тали - дл¤ будов, зрошенн¤ й т.п. ” вс¤кому раз≥ проект “ибери¤ порушував ≥нтереси майже вс≥х оптимат≥в ≥ тому зустр≥в потужну протид≥ю з боку сенату. ≤нший трибун ќктавий, наклав на нього вето; “иберий благав власного товариша отрешитьс¤ в≥д опору, але даремно. “од≥ “иберий п≥дн¤в вопросец, чи може трибун, вибраний дл¤ блага народу, залишатис¤ трибуном, коли в≥н д≥Ї на шкоду народу - ≥ншими словами, чи може бути позбавлений власного званн¤ недоторканний трибун?  омиции погодилис¤ з “иберием: ќктавий був усунутий ≥ закон “ибери¤ прийн¤тий народом. Ѕула також вибрана ком≥с≥¤ з 3 ос≥б (triumviri) дл¤ проведенн¤ на практиц≥ закону ; у число њх ув≥йшов ≥ “иберий, з≥ своњм братом  аем. јле “иберий зустр≥в потужний оп≥р, коли став домагатис¤ - всупереч звичаю - трибунской посади на наступний р≥к. Ѕуло б погано, ¤кби ми не в≥дзначили те, що в денек вибор≥в маса сенатор≥в, що вир≥шилис¤ "ур¤тувати республ≥ку", напала на прихильник≥в “ибери¤, при чому в≥н був убитий. ”бог≥сть наших в≥домостей не даЇ здатност≥ судити; ск≥лькох людей закон “ибери¤ над≥лив землею. ѕол≥тичн≥ насл≥дки його заход≥в нам видн≥ше: в≥н в≥дкрив еру земельних закон≥в ≥ боротьби меж форумом ≥ сенатом ≥ протиставив принцип абсолютного народовладд¤ принципу недоторканност≥ й самост≥йност≥ маг≥страт≥в.
10 рок≥в через зробивс¤ трибуном брат “ибери¤,  ай, незважаючи на ≥нтриги сенату. ¬≥д “ибери¤, з його м¤геньким характером,  ай р≥знивс¤ большенный пристрасн≥стю, ¤ка виражалас¤ нав≥ть у зовн≥шн≥х прийманн¤х його ораторського таланта: в≥н 1-ый у –им≥ зан≥с в ораторську мову ту жвав≥сть телодвижений, ¤ка нарешт≥ розр≥зн¤Ї ≥тал≥йц≥в. …ому вдалос¤ бути трибуном два роки попор¤дку й за цей пер≥од часу в≥н запропонував ц≥лий р¤д законопроект≥в. « них чотири мають бойову вдачу. Lex de abactis позбавл¤ла права займати ¤ку-небудь посаду того, хто був вилучений в≥д маг≥стратури по постанов≥ народу; цей проект п≥дсилював авторитет народних збор≥в стосовно посадових ос≥б ≥ в той же час був спец≥ально ор≥Їнтований проти ќктави¤ представництва, що домагалос¤, але був уз¤тий назад  аем, на вимогу мами. Lex ne quis injussu populi judicaretur зобов'¤зана була бути гарант≥Їю дл¤ людей проти таких насильств ≥з боку консул≥в ≥ сенату, ¤ким п≥ддалис¤ прихильники “ибери¤ √ракха. Ќайб≥льш загальне значенн¤ мали два закони, спр¤мован≥ до обмеженн¤ впливи сенату. ÷≥й установ≥ належало право розпод≥л¤ти пров≥нц≥њ меж преторами, що пол¤гали на посад≥ консулами й, ≥ воно скористалос¤ ним дл¤ посиленн¤ власного впливу на маг≥стратуру, призначаючи в≥дданим йому особам б≥льш прибутков≥ пров≥нц≥њ. ≤ д≥йсно, у вид≥ цього lex de provinciis consularibus  . √ракха ставила за обов'¤зок сенату знайти наперед, до обранн¤ нов≥тн≥х консул≥в, т≥ пров≥нц≥њ, куди в≥н мав на уваз≥ в≥дправити њх.