–озвиток торг≥вл≥ прив≥в до скупченн¤ кап≥тал≥в, що виразилос¤ в зм≥н≥ зм≥сту слова equites. Ќањзниками до цього називалис¤ б≥льш достатн≥ громад¤ни, що служили на своЇму жеребц≥; в 2-м стол≥тт≥ це слово позначаЇ клас кап≥тал≥ст≥в, що займаютьс¤ торг≥влею й в≥дкупами в пров≥нц≥¤х, на в≥дм≥ну в≥д сенатськоњ знат≥, ¤коњ закон  лавд≥¤ 219 г. до –. ’р. заборонив вести торг≥влю в≥д власного ≥мен≥ й тримати корабл≥, за вин¤тком т≥льки каботажних суд≥в дл¤ перевезенн¤ в столицю товар≥в власного господарства.
6) ¬плив росту –. пануванн¤ на культуру й публ≥чний дух римл¤н. ¬≥дразу з економ≥чним переворотом у –им≥ в≥дбувавс¤ ще найб≥льш принциповий культурний ≥ моральний переворот. ∆вавий р≥ст –има конкретно й без переход≥в поставив в≥ч-на-в≥ч простоту й брутальн≥сть римл¤н з елл≥нською осв≥чен≥стю й витонченою розк≥шшю —ходу. ¬ област≥ рел≥г≥њ римл¤не здавна вже були п≥д впливом южно-италийских грек≥в; зараз у –им стали просочуватис¤ божества —ходу. ўе до 2-ой пун≥чноњ в≥йни консулов≥ ≈м≥л≥ю ѕавлу довелос¤, за розпор¤дженн¤м сенату, своњми руками приступитис¤ до руйнуванн¤ храм≥в »зиды й —ераписа, тому що н≥хто не зважувавс¤ зламати њхн≥х двер≥. —енат заборонив, п≥д жахом смертноњ екзекуц≥њ, потаЇний культ ¬акха, ≥ за порушенн¤ ц≥Їњ заборони в≥д руки ката в ≤тал≥њ загинули сотки людей - особливо багато дам, що участвовавших у н≥чних вакханал≥¤х. Ќов≥тн≥й пантеон в≥дсунув на задн≥й план перв≥сних –. бог≥в, ¤кими трималос¤ давньоримське благочест¤. –азом з вост. богами й марнов≥рствами з'¤вилос¤ в –им≥ навчанн¤, идиентично, що п≥дривало в≥ру ¤к у старенькых, так ≥ в нов≥тн≥х бог≥в: тв≥р ≈вгемера, що по¤снював бог≥в ≥ героњв плоским рац≥онал≥змом, було одн≥Їњ з перших книжок, переведених на латинський ¤з. ” той же час уз¤т≥ в грек≥в сцен≥чн≥ вистави виставл¤ли на посме¤ние вит≥вки бог≥в, уз¤т≥ з дов≥рливих легенд.
ƒомашн≥й побут римл¤н заснований на безперечн≥й батьк≥вськ≥й влад≥, ще ран≥ше п≥ддавс¤ значимим зм≥нам. ”же децемв≥ри в≥дшукали ймов≥рним эманципировать, тобто без допомоги ≥нших поставити дорослих отпрыской, засобом ф≥ктивноњ реал≥зац≥њ в рабство татом. ”куп≥ з тим ≥ дам≥, ¤ку прадавнЇ право пост≥йне п≥дкор¤ло оп≥ц≥ (manus) батька або чолов≥ка, була надана можлив≥сть виходити зам≥ж без особистого й майнового п≥дпор¤дкуванн¤ чолов≥ков≥ ≥ його родичам, засобом так ≥менованого trinoctium, тобто триденного перебуванн¤ поза будинком. «в≥льненн¤ дами в майновому в≥дношенн≥ показуЇ на те, що пройшла дл¤ римл¤н пора безприданниць, коли в достатньому господарств≥ можна було в≥дшукати лише одну ср≥бну р≥ч - с≥льничку, з ¤коњ посипали с≥ллю жертву богам. ўе пари рок≥в через по завоюванню ≤тал≥њ, один ≥з протцов —уллы,  орнел≥й –уфин, минулий тераном ≥ два рази консулом, був викреслений цензором з перел≥ку сенатор≥в за те, що в нього в будинку був ср≥бний посуд в 10 фн. ваги. ƒревна¤ приказка засуджувала господарку, ¤ка закуповувала на ринку те, що вона могла одержати ≥з власного городу; у кожному господарств≥ пекли власний хл≥б, у м≥стечку не було пекарень.