јле в м≥ру того, ¤к римськ≥ во¤ки стали захоплювати област≥ варвар≥в поза ≤тал≥Їю, раби подешевшали й стал≥ част≥ше з'¤вл¤тис¤ на ринку, внасл≥док що б≥льш≥ землевласники не стали давати маленькому другов≥ роботу на власн≥й земл≥. ”се давно знають те, що звичайна ≥стор≥¤ в≥дносить закон, що визначав к≥льк≥сне в≥дношенн¤ подначальных ≥ в≥льних прац≥вник≥в, до 367 г. до –. X. ѕомножившись у –им≥, раби не лише стали в≥дбивати зароб≥тки в –. фермер≥в, але, вход¤чи методом зв≥льненн¤ своњми панами в число –. людей, значно зм≥нювали состав ≥ вдача –. народу. ”же в 312 г. до –. ’р. вопросец про розм≥щенн¤ вольноотпущенников по вс≥х трибах або лише по 4 м≥ських тривожить –им. ” те саме час коли –. лег≥они доставл¤ють –иму пануванн¤ над миром, у серденько –има скорен≥ раби одержують усе найб≥льше й поболее впливу на його долю. Ќ≥що так не спри¤ло перекрученню римського демосу, ¤к легк≥сть зв≥льненн¤ й одержанн¤ рабами права –. громад¤нства. ”же руйн≥вник  арфагена, —ципион Ёмилиан, порахував себе в прав≥ презирливо докорити масу на форум≥ тим, що в≥н ще не дуже давно прив≥з њњ в –им у ланцюгах.
јле римськ≥ в≥йни ще б≥льше конкретним методом п≥дривали ¤дро –. народу
- сел¤нство; ухвалюючи вс≥ величезн≥ розм≥ри, в≥ддал¤ючись в≥д –има й стаючи усе тривал≥ше, в≥йни нав≥чно в≥дривали б≥йц¤ в≥д його земл≥. Ћивий, в одному ≥з власних драматичних розпов≥дей, виводить на сцену центур≥она —п. Ћигустина, власника д≥л¤нки земл≥ в один югер, проведшего 22 року на в≥йськов≥й служб≥ вдалечин≥ в≥д успадкованого пол¤. ¬ообщем, в≥дома р≥вновага меж збитком в≥д в≥йни й приростом ос≥лого сел¤нського населенн¤ п≥дтримувалос¤ до того часу, поки римл¤не мали можлив≥сть створювати над≥ли в ѕ≥вн≥чн≥й ≤тал≥њ.  оли, до половини Ii-√о стол≥тт¤, припас в≥льноњ публ≥чноњ земл≥ виснаживс¤, збезземеленн¤ римських людей п≥шло ще резвее. ƒо цього часу ставитьс¤ зм≥на в с≥льському господарств≥ римл¤н, що мала фатальне значенн¤ дл¤ маленького землеволод≥нн¤. ¬насл≥док розширенн¤, п≥д –. владою, торговельних зносин на —ередземному море в ≤тал≥ю став масами привозитис¤ хл≥б не т≥льки лише ≥з —ицил≥њ, але з Ќумидии ≥ ™гипту; ц¤ конкурентность знищила землеробство в ≤тал≥њ й примусила землевласник≥в запустити р≥ллю й завести худоба. ћи знаЇмо про дану зм≥ну з≥ сл≥в  атона, ¤кий був гарним власником ≥ на вопросец, ¤кий самий прибутковий метод господарства? в≥дпов≥в - bene pascere (не погане скотарство); а пот≥м? негарне скотарство; а пот≥м? хл≥боробство (arare). —початку повинн≥ були постраждати фермери, що не знаходили зароб≥тку в пом≥щик≥в здатност≥, що й не мали, по незначност≥ д≥л¤нок, перейти до скотарства. ѓм довелос¤ продавати своњ над≥ли - ≥ в цьому необх≥дно знаходити джерело тих латифунд≥й, про ¤ких вимовив ѕлиний, що вони загубили ≤тал≥ю. ” м≥ру того, ¤к ¤дро –. народу - землеробський клас - р≥д≥Ї, розбудовуЇтьс¤ торговельна д≥¤льн≥сть римл¤н. —тарий –им знав т≥льки масивну м≥дну монету й лише ≥з часу об'Їднанн¤ ≤тал≥њ й п≥дпор¤дкуванн¤ грецьких торговельних м≥ст на п≥вдн≥ п≥вострова став чеканити ср≥бну монету.