Ager publicus називалас¤ в римл¤н мун≥ципальна земл¤, на противагу т≥Їњ, ¤ка перебувала в особист≥й приналежност≥. –. ур¤д скориставс¤ власною землею тро¤ким методом: воно в≥ддавало њњ д≥л¤нки з торг≥в п≥д пасовища, або вид≥л¤ло з нењ маленьк≥ над≥ли громад¤нам (сначало 2 югера - полдес¤тины) в особисту власн≥сть (assignatio), або, зрештою, надавало громад¤нам займати окрем≥ д≥л¤нки (occupatio), дл¤ дов≥чного використанн¤ ними. “ак≥ займища могли переб≥гати по спадщин≥ або продаватис¤, на них могли виконуватис¤ насадженн¤ й буд≥вл≥, але вони не надходили у квиритскую власн≥сть ≥ в≥др≥зн¤лис¤ в≥д нењ юридично терм≥ном possessio. «авд¤ки над≥лам публ≥чною землею, колон≥њ виводилис¤ в ≥снуюч≥ вже ран≥ше м≥стечка, повсевременно росло число –. людей ≥ м≥цн≥в –им; але землеволод≥нн¤ п≥дкопувалос¤ в –им≥ ≥з прадавн≥х час≥в, ¤к ≥ в √рец≥њ, небезпечним нещаст¤м - заборгован≥стю. Ѕоргове право було в старих римл¤н, ¤к ≥ в ≥нших народ≥в, дуже сердито; забезпеченн¤м кредитора служила особист≥сть боржника й часто його родини. ѕро величезне значенн¤ боргових обов'¤зк≥в у старому –им≥ ми можемо судити не за допомогою ≥сторик≥в, ¤к≥ скористалис¤ ним дл¤ зображенн¤ драматичних сцен, а на п≥дстав≥ закон≥в XII таблиць, сам≥ велик≥ й архањчн≥ уривки з ¤ких визначають долю неспроможного боржника. ѕо вироков≥ судд≥ кредитор веде його до дл¤ себе в будинок; закон точно описуЇ вага ланцюга, ¤кий може бути на нього насаджена, к≥льк≥сть њж≥, ¤ка зобов'¤зана Ї йому видаване; установлюЇ строки, коли в≥н повинен бути виведений на форум, на вар≥ант коли родичка або кл≥Їнти захочут його купити; зрештою, даЇ кредиторов≥ право реал≥зувати його в рабство, але не по ≥ншому, ¤к за “ибр, тобто у крањну етруск≥в, а не на римськ≥й земл≥ й не в крањн≥ дружн≥х латин¤н. ѕередбачаючи вар≥ант суперечки меж дек≥лькома кредиторами, закон вир≥шуЇ його практично в тих же гр≥зних, символ≥чних формулах, ¤к ≥ скандинавське право: зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д в≥дпов≥дальност≥ той кредитор, ¤кий в≥друбаЇ в≥д т≥ла боржника найб≥льше або найменш следуемой йому частини (Si plus ve minus ve secuerit se (sine) fraude esto). Ѕоргов≥ зобов'¤занн¤, вообщем, не пост≥йно дозвол¤лис¤ позначеною екзекуц≥Їю, а приводили й до встановленн¤ тривалих в≥дносин меж кредитором ≥ боржником (начебто кабали).
—прави ц≥ нам не досить в≥дом≥, тому що були заборонен≥ вже законом ѕетили¤, в 326 г. до –. ’р. Ѕорги продовжували, але, т¤ж≥ти над римськими землевласниками, що видне ≥з заход≥в, що нер≥дко згадуютьс¤, проти лихвар≥в, за порушенн¤ закон≥в про р≥ст; так на пени, ст¤гнений з лихвар≥в був споруджений эдилом  н. Ќе дл¤ кого не секрет те, що флав≥Їм бронзовий храмик  онкордии на форум≥, з позначенн¤м часу спорудженн¤ - "204 г. по осв¤ченню храму ёп≥тера  ап≥тол≥йського" (найдавн≥ше в≥доме нам згадуванн¤ даноњ нам епохи).  р≥м борг≥в, –. др≥бне землеволод≥нн¤ мучалось в≥д рабства, що вит≥сн¤ла в≥льна прац¤. ” прадавньому –. число раб≥в було, повидимому, надзвичайно обмежене, ¤к можна укласти ≥з заголовк≥в раб≥в - Quintipar, Marcipar, тобто puer (малий)  в≥нта або ћарка.