Коли комиции звільнилися від цих стиснень, ми не знаємо; по цьому вопросцу, як і щодо значення згаданих установ, в ученій літературі існує величезна кількість суперечливих поглядів. У всякому разі народні збори в Римі, навіть коли стало імперативним і самодержавним, зберегло колишні форми, що ставили його в залежність від его магістрату, що скликав. Воно ніколи не мало права збиратися по власному почину; воно не мало ні законодавчої ініціативи, ні волі дебатів; воно тільки відповідало на вопросцы, запропоновані йому головуючим магістратом (рогация); саме діловодство було обставлено такими релігійними формальностями, які просто подавали привід визнати постанову, за допомогою жрецької колегії, нелегальним. Найбільш вільна вдача мали особисті збори народу, concilia і cautiones, на яких допускалися й дебати; та й ці попередні збори, нічого, що не постановляли, скликалися не по іншому, як магістратом, і служили для нього засобом настроїти й навести люд у кращому для нього змісті. На кінець, ні центуриаткомиции, опосля їх перетворення в демократичному змісті, ні навіть трибутные комиции не були демократіями в повному розумінні слова, тому що в рассчет ухвалювалися не одиничні голоси людей, а число центурій або триб, що висловилися в тому або іншому змісті, і глас вибраної по жеребу центурії або триби (praerogativa) мав практично постійно вирішальне значення. Не даром обнесене огорожею місце на Марсовому полі, куди призивалися громадяни подавати глас, йменувалося ovile (овечий загін). Внаслідок світового росту Рима, розв'язку й веління римських комиций одержували все більше й більше глобальне значення; але конкретно в цю еру значно помінявся состав Р. народних зборів і понизилося його моральне й державне значення, під впливом найглибшого потрясіння економічного побуту Р. народу, у зв'язку з його політичним ростом.
5) Вплив росту Рима на економічний побут його. Р. історики зображували перших римлян пастухами й бурлаками, але історія із самого початку знає римлян тільки як осілих фермерів. Римлянин, як патрицій, так і плебей, являє собою тип селянина, хваткого й скупого до землі: типовий герой старого Рима - Цинциннат, узятий із плуга теран. Тому земляний вопросец являє собою базу Р. історії: через землю римляне ведуть війну із сусідами, на придбану землю вони виводять усі новітні й новітні поселення; через землю турбується форум; земельний закон - нездорове місце республіканського Рима, наука землеміра (agrimeusor) - державна його наука. Однієї з важливих і інших нагород Нибура було з'ясування вопросца про ager pablicus і про земельні закони. Коли соціалісти XVIII в. (Babeuf) хизувалися іменуванням Гракха, те тому, що спозирали в земельних законах римлян засіб боротьби проти особистої поземельної приналежності. Тільки завдяки з'ясуванню поняття "публічного поля" історія поземельних відносин і законів одержала правильне висвітлення. Нибур відшукав ager publicus в області Дитмаршен (у Голштинии), де історик провів своє дитинство; пізніші дослідження вказали його існування практично всюди.