” вс¤кому раз≥ в ≥сторичну еру трибутные комиции в законодавчому справи зайн¤ли м≥сце на р¤д≥ ≥з центуриатными й в≥др≥зн¤лис¤ в≥д них т≥льки сферою компетентност≥: розв'¤зок в≥йськових вопросцев природно надавалос¤ тим зборам, ¤к≥ споконв≥ку њх в≥дало й перебувало п≥д керуванн¤м маг≥страт≥в з "империумом". ” сфер≥ судовоњ також збереглас¤ перевага тих народних збор≥в, до ¤кого, за старим законом, була звернена провокац≥¤: закон децемв≥р≥в формально збер≥г право вир≥шувати вопросец про житт¤ або погибель громад¤нина за центуриатным зборами, позначаючи його при цьому вираженн¤м maximus comitiatus. ¬иб≥ркова д≥¤льн≥сть була ширше в центуриатного збори, але трибуткомиции обирали трибун≥в, значенн¤ ¤ких усе найб≥льше росло. «близившись у значенн≥, ц≥ двоЇ народн≥ збор≥в зблизилис¤ й формально, внасл≥док перетворенн¤, ¤кому п≥ддалис¤ центуриаткомиции в демократичному зм≥ст≥, можливо близько 241 г. до –. Xp., тобто опосл¤ того ¤к число триб достигнуло власного максимуму - 35. ÷е перетворенн¤ ¤вл¤Ї собою компром≥с меж принципом центуриатных комиций, тобто розпод≥лом людей по майну, ≥ принципом трибутных комиций, тобто розпод≥лом людей по м≥сц≥ ос≥лост≥, - при чому 1-ый принцип робить другому значну поступку. “ожество в≥йськового ладу з пол≥тичним на той час уже пропало; внасл≥док цього наданн¤ першому класу 80 центур≥й (так що ≥з приЇднанн¤м 18 центур≥й вершник≥в в≥н мав у своЇму розпор¤дженн≥ б≥льш≥сть голос≥в у комици¤х - 98 проти 95) втратило власний зм≥ст перед найб≥льш демократичним духом трибуткомиций. ” вид≥ цього кожному з 5 клас≥в було надано р≥вне число центур≥й або голос≥в, а конкретно 35, в≥дпов≥дно числу римських триб, при чому будь-¤ка центур≥¤ ще д≥лилас¤ на дв≥ - дл¤ людей старше й молодее 45 рок≥в. ўо стосуЇтьс¤ до вопросца про можливостей –. народних збор≥в, те –убино, у власному чудовому досл≥дженн≥ (), обірунтував, що роль народних збор≥в при цар¤х була ерундова. Ќеобх≥дно п≥дкреслити те, що правитель збирав комиции не ст≥льки дл¤ того, щоб одержати в≥д њхн≥й закон, ск≥льки дл¤ того, щоб заручитис¤ њхньою п≥дтримкою.
ќпосл¤ скасуванн¤ корол≥вськоњ влади значенн¤ народних збор≥в зросло: йому част≥ше доводилос¤ використовувати до справи своЇ виборче право; закон про провокац≥ю зробив його верховним арб≥тром над житт¤м ≥ загибеллю людей; зрештою, з ускладненн¤м политич. житт¤ стала розбудовуватис¤ й законодавча влада комиций. ” крайньому в≥дношенн≥ вони, але, довгостроково перебували п≥д оп≥кою сенату, ¤ка виражалас¤ в 2-ух установах - patrum auctoritas ≥ senatus auctoritas. 1-ое ставитьс¤ вчасно патриц≥анського сенату ≥ ¤вл¤Ї собою право сенату схвалювати, затверджувати, постанови народних збор≥в (вообщем, по погл¤ду Ќибура ≥ його школи, п≥д patrum auctoritas сл≥д розум≥ти згода патриц≥њв, дане ними в зборах по кур≥¤х). Senatus auctoritas в≥дпов≥даЇ грецькому вираженню probouleuma ≥ позначаЇ право сенату давати за ран≥ше свою згоду на внесенн¤ в народн≥ збори маг≥стратом проекту закону, а ¤к сл≥д ≥ в≥дмовл¤ти в ц≥й згод≥.