ѕроконсул не т≥льки лише заступаЇ в пров≥нц≥њ на м≥сце пануючи стосовно "податным" –иму люд¤м: в≥н ≥ стосовно римським громад¤нам втрачаЇ в≥дпов≥дн≥ риси –. маг≥стратури. ” –им≥ консул обмежений владою товариша; провокац≥¤ до народу й вето трибуна перетворили його в≥йськовий "империум" у цив≥льну владу. ” пров≥нц≥њ влада проконсула одинична, необмежена й нерозд≥льна. ¬≥н в одному особ≥ в≥йськовий командир, правитель, основний арб≥тр ≥ у в≥домому зм≥ст≥ законодавець, тому що видаЇ дл¤ пров≥нц≥й преторский едикт, тобто встановлюЇ принципи, ¤ким прагне випливати при в≥дправленн≥ правосудд¤. “ому що йому доручена охорона пров≥нц≥њ, а сенат далеченько, те в≥н може почати наступальну в≥йну без ведена сенату; тому що, з метою зм≥сту в≥йська, йому надан≥ неос¤жн≥ можливост≥ дл¤ збору ≥з пров≥нц≥ал≥в потр≥бного пров≥анту й фуражу, то в його руках - руйнуванн¤ пров≥нц≥њ або окремих њњ м≥ст. ”же припустим≥ законом або звичаЇм побори й подарунки (aurum coronarium - золотий в≥нок, подносимый городками) можуть збагатити його; що все-таки сказати про недозволен≥? јле, ¤к н≥ значн≥ були авторитет ≥ роль –. маг≥стратури, верховна влада в республ≥канську еру належала в –им≥ не њй, а сенату й –. народу: формула S. P. Q. R. (Senatus populusque romanus) - знак даноњ влади. ќбоЇ ц≥ установи не могли не виграти в≥д скасуванн¤ корол≥вськоњ влади.
« дорадчих збор≥в при цар¤х сенат стаЇ правительствующим; цьому в ≥ндив≥дуальност≥ спри¤Ї метод його складанн¤ за законом ќвини¤ (час виданн¤ цього закону незрозум≥ло), у силу ¤кого колишн≥ маг≥страти не були б об≥йден≥ при складанн≥ цензором перел≥ку сенатор≥в. —иим запоб≥гав антагон≥зм меж маг≥стратурою й сенатом.  онсул ≥ претор знали, що по зак≥нченню строку посади вони стануть членами сенату. —иим визначавс¤ й становий состав сенату: спочатку чисто патриц≥анська установа, в≥н стаЇ, з тих пор, ¤к плебењ одержують право на представництво й претуров≥, осередком ≥ органом нов≥тньоњ знат≥ - ноб≥л≥тету, знат≥, що в≥дбуваЇтьс¤ в≥д ос≥б, приобретших знатн≥сть, тобто попул¤рн≥сть (nosco), зан¤тт¤м курульной посади. “ому що посади маг≥страт≥в були виб≥рков≥, то сенат став, у в≥домому зм≥ст≥, презентабельними зборами: в≥н складавс¤ з вищих мун≥ципальних д≥¤ч≥в –има, зобов'¤заних своњм п≥днесенн¤м голосуванню, ¤к заведено, народних збор≥в. ћетодом складанн¤ сенату роз'¤сн¤Їтьс¤ й пол≥тична його досв≥дчен≥сть, та здатн≥сть його правительствовать, ¤ку засоленн¤ пануючи ѕирра влучно охарактеризовывал, сказавши, що сенат здавс¤ йому зборами цар≥в. –. сенат ¤вл¤в собою аристократичну корпорац≥ю, що ухвалювала в себе вс≥ що висувалос¤ на верх≥вку пол≥тичного житт¤; у ньому жила пол≥тична традиц≥¤ минулого, п≥дтримувана родовим переказом, але повсевременно, що перев≥р¤Їтьс¤ особистим досв≥дом ≥ знайомством з гос практикою. «аконодавчим органом ≥ власником верховноњ влади були народн≥ збори. —енатське укладете (senatus consultum) н≥коли не мало силу закону (lex), що належала т≥льки постанов≥ народних збор≥в (комиций - фактично сходки). —тановий дуал≥зм впливав на компан≥ю й ≥стор≥ю комиций ще посильнее, чим на сенат; њм, а також консерватизмом –има роз'¤сн¤Їтьс¤ той знаменний факт, що в –им≥ було не одне, а троЇ народн≥ збор≥в: два чисто станов≥ й одне загальне.