ѕлебењ, але, не задовольнилис¤ необх≥дними перевагами, ¤к≥ њм доправив трибунат, ≥ домагалис¤ рол≥ в империуме. «ахоплюючим, але темним еп≥зодом на цьому шл¤ху Ї децемв≥рат (451 до –. ’р.). ” Ћ≥в≥¤ метою децемв≥рату виставл¤Їтьс¤ визначенн¤ консульськоњ влади точними законами, а пот≥м вказуЇтьс¤ ≥нша мета - складанн¤ письмових закон≥в; у грецьких ≥сторик≥в, що писали про –им, говоритьс¤ про р≥вн¤нн¤ прав патриц≥њв ≥ плебењв (ƒион  ассий) або про даруванн¤ њм "загальних закон≥в" (ƒионисий). ≤сторичним результатом д≥¤льност≥ децемв≥р≥в Ї складанн¤ закон≥в 12 таблиц≥. јле тому що при децемв≥рах не було н≥ консул≥в, н≥ трибун≥в, ≥ в 2-м децемв≥рат≥ згадуютьс¤ плебењ, те Ќибур уважав, що децемв≥рат був установлений ¤к незм≥нний загальний ур¤довий заклад, до складу ¤кого повинн≥ були заходити ¤к патриц≥њ, так ≥ плебењ, з≥ скасуванн¤м ≥нших станових маг≥страт≥в. ” вс¤кому раз≥ сл≥дом за децемв≥ратом (445) в≥дбулас¤ принципова зм≥на в позначеному Ќибуром напр¤мку: сенату було надане право п≥дм≥нювати консул≥в консулартрибунами, тобто в≥йськовими трибунами (командирами лег≥он≥в) з консульською владою, ¤ких було б≥льше 2 (3 ≥ до 6) ≥ в числ≥ ¤ких були б ≥ плебењ. ѕрактично, вообщем, плебењ стали попадати в консулар-трибуни т≥льки з 400 г., те т≥льки до 395 г., а пот≥м в 379 г. “од≥ ж ≥ з тою же метою було подвоЇно (з 2 до 4) число квестор≥в, тобто в≥йськових скарбник≥в. ”веденн¤ консулар-трибун≥в послужило, не вважаючи того, приводом до створенн¤ нов≥тньоњ маг≥стратури, що обиравс¤ кожн≥ 5 рок≥в - цензор≥в, обов'¤зок ¤ких, в≥дд≥лена в≥д консульськоњ влади, пол¤гала в складанн≥ списк≥в людей по майну (ценз) ≥ перел≥ку сенатор≥в. “ому що цей обов'¤зок доставл¤в цензорам принциповий моральний авторитет, то цензура, ≥з часом, стала самою ушанованою маг≥стратурою. «рештою, закон Ћицини¤ й —ексти¤ (387 - 367) повернув представництво ¤к пост≥йну маг≥стратуру, надавши плебе¤м одне з консульських м≥сць. ѕри вс≥м цьому в≥д представництва була розд≥лена судова функц≥¤, надана особлив≥й посадов≥й особ≥ - преторов≥ - ≥ спочатку важкодоступна плебеЇв≥.
ѕри зб≥льшенн≥ числа судових справ, число претор≥в було подвоЇно; один з них (praetor urbanus) в≥дав справи людей, ≥нший (peregrinus) - справи союзник≥в; з виникненн¤м пров≥нц≥й число претор≥в стало зростати, поки не було визначено —уллой в 10, а число квестор≥в - в 20. –азом з тем плебе¤м були надан≥, на подобу патриц≥анських (курульных) эдилов, дв≥ посади плебейських эдилов. ѕрот¤гом 30 рок≥в по придбанню представництва плебе¤м стали доступн≥ диктатура (356), цензура (351), зрештою претура (337). ћайбутн≥й розвиток –. маг≥стратури в≥дбувалос¤ вже п≥д впливом не становоњ боротьби, а св≥тового положенн¤, зайн¤того –имом. ” м≥ру росту числа пров≥нц≥й римл¤не визнали неспритним в≥дпов≥дно нарощувати число претор≥в (, що мали право на м≥сце в сенат≥) ≥ вдалис¤ до пророгац≥њ, тобто до продовженн¤ на р≥к влади консул≥в ≥ претор≥в, з посилкою њх у пров≥нц≥њ ¤к проконсул≥в ≥ пропретор≥в. Ќа пров≥нц≥йному ірунт≥ влада цих посадових ос≥б стала зовс≥м ≥нший.