до Р. Хр. Її результатом є політична рівноправність плебеїв, що виразився в рівнянні плебісциту із законом, т. е, у праві плебейських народних зборів видавати постанови, що мають силу загального закону і неотклонимые, тому, і для патриціїв. Ще раніше плебеям було надане право займати всі магістратури, а також і жрецькі посади (lex Ogulvia, 302 г. до Р. Хр.), не вважаючи як політичного значення, що не мали. В області цивільних відносин рівноправність плебеїв з патриціями була забезпечена законом трибуна Канулея, що встановив ще в 445 г. до Р. Хр. connubium меж обома станами. Фінансова боротьба рано втрачає в Римі чисто станова вдача, внаслідок появи плебейської знаті, солідарної з патриціями. Закон Гортензія, містячи собою боротьбу плебеїв з патриціями, збігається із закінченням завоювання Італії Римом, що викликають новітній дуалізм, а конкретно римських людей і союзників.
Цей дуалізм спочатку не був пов'язаний з якою-небудь ворожнечею: союзники не знаходили найбільш тіснуватого зближення, насолоджуючись вигодами, які їм надавав альянс із Римом; негоціанти їх зараз могли, під охороною Рима, вільно саме вести торгівлю в усьому світі, а вояка - одержувати у війнах Рима землі й видобуток. Але це рівномірно змінювалося. При единодержавии Р. його влада давала себе усе важче відчувати союзникам, а коли, із часу Гракхов, у Р. настала ера роздачі земель і хліба, і народних звеселянь (panem et circenses), право римського громадянства стало принадою для союзників. Опосля того як проби римських трибунів (К. Гракха й Лівія Друза) задовольнити їхнє бажання виявилися даремні, союзники узялися в 88 г. за знаряддя. Було б погано, якби ми не відзначили те, що бачачи небезпеку, римляне поквапилися, законом Юлія, поділити союзників і віддати громадянство тем з них хто ще не повстав (етруски); але самнитяне й горці південної Італії встигнули озброїтися й у дворічній кровопролитній війні билися з Римом уже не за право громадянства, а за свою незалежність. Як глибоко, але, політична думка Рима - федерація міст, під владою загального для всіх людей містечка - укоренилася в мізках італіків, видне з того, що союзники здумали зробити в південній Італії новітній Рим і вибрали для цього містечко Корфиниум, перейменований в Італію: його форум повинен був служити загальним форумом, сенат - загальним сенатом, а консули й претори ( по числу римських) - загальними верховними магістратами. Рим був примушено призвати під прапори всі свої сили, поставити на чолі їх найкращих власних полководців, Марія й Суллу - і все-же закінчити поступкою. Законом Плаутия й Папирия було надано римське громадянство всім, хто покладе знаряддя в течете 60 днів. Італіки - за винятком частини самнитян, що продовжували пручатися до їхнього винищування - увійшли до складу Рима, але із цього ж часу починається падіння спустошеної Італії. Дуалізм меж римлянами й латинянами або союзниками в Італії пропав ( за винятком жителів Галлії транспаданской, що одержали громадянство тільки від Юлія Цезаря в 49 г.); але в римській державі, внаслідок завоювань, уже відкрився інший дуалізм.