ѕо одному одиничн≥й зв≥стц≥ Ћ≥в≥¤ про  лавди¤х можна мислити, що патриц≥њ над≥л¤ли кл≥Їнт≥в д≥л¤нками земл≥; поза сумн≥вом, що патриц≥њ допомагали њм на суд≥, зв≥дки й п≥зн≥ше особливе значенн¤ слова кл≥Їнт, ≥ що ≥з власноњ сторони кл≥Їнти, за аналог≥Їю з васалами середн≥х стол≥ть, надавали патрону валютну допомогу в п≥знаваних, певних звичаЇм вар≥антах - викуповували його з полону й з неоплатних борг≥в. ѕоза даною дл¤ нас т≥снуватому зв'¤зку патриц≥¤ми ≥з кл≥Їнтами сто¤ли плебењ; внасл≥док цього меж патриц≥¤ми й плебе¤ми не було connubium, тобто шлюби меж ними не значилис¤ лег≥тимними. чи Ѕуло меж ними правове роз'Їднанн¤ й ≥ншого роду, ¤к замислювавс¤ Ќибур - складн≥ше сказати; напр., були шлюби засобом confarreatio (ритуалу прилученн¤ нареченого й дружини зернами полби) патриц≥анською формою, а шлюб засобом coemptio (ритуалу надуманоњ куп≥вл≥) - плебейською формою? ƒоктор моск. унив. √ак≥в в 40-х роках (, що написав своЇ досл≥дженн¤ по-н≥мецькому, п≥д ≥менуванн¤м "Pellegrino") мав на уваз≥ нав≥ть рел≥г≥йну в≥дм≥нн≥сть меж патриц≥¤ми й плебе¤ми. Ѕули часи, коли плебењ сто¤ли й поза пол≥тичною орган≥зац≥Їю патриц≥њв, тобто не були повноправними –. громад¤нами. Ћише законом Ћицини¤ й —ексти¤, в 367 г. до –. ’р., одне з консульських м≥сць було надано плебе¤м. ўо плебењ спочатку не допускалис¤ в сенат, це можна укласти з формули в≥дозви головуючого маг≥страту до сенатор≥в - patres conscripti, тобто фактично patres et conscripti або "патриц≥њ й внесен≥ в перел≥к". Ќе брали участь плебењ й в обранн≥ интеррекса. ўо плебењ не входили до складу прадавн≥х народних збор≥в, Ќибур виводив з того, що плебењ не були приписан≥ до кур≥й (≥ншоњ вистави тримаЇтьс¤ ћоммзен). ÷е п≥дтверджуЇтьс¤ тим, що на р¤д≥ з народними зборами по кур≥¤х (comitia curiata) виникаЇ п≥зн≥ше ≥нше - по в≥йськових сотках (comitia centuriala), у ¤ких громад¤ни розпод≥л¤лис¤ на п≥дстав≥ майнового цензу, а пот≥м ≥ третЇ, чисто плебейське (comitia tributa), по трибах або волост¤х, на ¤к≥ була розбита –. територ≥¤.
Ќибур мав на уваз≥ також, що плебењ сто¤ли поза економ≥чною орган≥зац≥Їю старого –има, тому що були позбавлен≥ права скористатис¤ публ≥чною землею - ager publicus (див. дал≥). Ќа ц≥м повному роз'Їднанн≥ й дуал≥зм≥ патриц≥њв ≥ плебењв базована й теор≥¤ Ќибура про походженн¤ плебењв: в≥н спозирав у патриц≥¤х кор≥нних жител≥в прадавнього –има, сложившегос¤ на 7 буграх ≥з синойкизма, тобто добровольчого злитт¤ 2- громад, що ух з'¤вилис¤ там, латинськоњ й сабинской, а в плебе¤х - пл≥д першого розширенн¤ –има, тобто землевласник≥в, що примикають ≥з –имом громад, силою знар¤дд¤ до нього приЇднаних або, що добров≥льно туди переселилис¤. Ќачебто б то н≥ було, боротьба плебењв з патриц≥¤ми на пол≥тичному, юридичному й економ≥чному ірунт≥ становить внутр≥шню ≥стор≥ю –има; але тому що вона дуже в≥дбилас¤ на ≥стор≥њ –. маг≥стратури й народних збор≥в, те њњ зручн≥ше розгл¤нути у зв'¤зку ≥з цими вопросцами.  ритичним моментом боротьби Ї относимый до 493 г. в≥дх≥д плебењв на св¤щенну гору (mons sacer) в округах –има, з нам≥ром там поселитис¤; крайньою ланкою боротьби Ї сецес≥¤, по рахунков≥ 3-¤, улагоджена законом терана √ортенз≥¤ в 287 г.