«деб≥льшого м≥стечка здавалис¤ римл¤нам на мил≥сть; по формул≥ здач≥ (deditio) њм повертали землю й самовр¤дуванн¤, п≥д умовою р≥зних натуральних ≥ валютних повинностей. ≈лементом мун≥ципальноњ будови була, ¤к випливаЇ, ≥ отут м≥ська самовр¤дна територ≥¤, п≥д нагл¤дом або владою обласного –. полководц¤, що заступив зам≥сце пануючи (напр. у ћакедон≥њ). јле все це було може бути, поки римл¤не не виходили з меж грецькоњ й ф≥н≥к≥йськоњ культури, з њњ м≥ським побутом. ≤нше було положенн¤ пров≥нц≥й в област¤х, що не знали м≥ськоњ культури. ќтут римл¤не з'¤вилис¤ пров≥дниками даноњ дл¤ нас культури, величними буд≥вельниками й улаштовувачами м≥ст, за допомогою ¤ких вони роман≥зували варвар≥в. ѕристр≥й м≥ст в≥дбувавс¤ засобом поселенн¤ ветеран≥в, тобто отслуживших власний строк боЇць; ≥нш≥ м≥стечка утворювалис¤ з табор≥в –. лег≥он≥в; м≥сцев≥ мешканц≥ також час в≥д часу орган≥зовувалис¤ римл¤нами в м≥стечка. √ал≥ю, придунайськ≥ област≥ й в ≥ндив≥дуальност≥ јфрика покрилис¤ мережею –. колон≥њ й муниципиев; незл≥ченн≥ написи св≥дчать про дану нам цив≥л≥заторськоњ м≥с≥њ римл¤н, складов≥й найкращу стор≥нку в ≥стор≥њ –има.
3) –озширенн¤ влади –има, увод¤чи в нього вс≥ нов≥тн≥ елементи, створювало в попул¤ц≥њ два шари - пануючий ≥ п≥длеглий. “акий дуал≥зм представл¤Їтьс¤ нам уже в прадавньому, до≥сторичному –им≥, про¤вл¤ючись в антагон≥зм≥ меж патриц≥¤ми й плебе¤ми. Ѕоротьба меж патриц≥¤ми й плебе¤ми Ї факт, що пануЇ над ≥стор≥Їю мун≥ципального пристрою, сусп≥льного побуту й законодавства старого –има, ≥ тому вопросец про њхнЇ походженн¤ пост≥йно зат¤гав до дл¤ себе особлива увага досл≥дник≥в. ”же стародавн≥сть в≥ддала нам дв≥ р≥зн≥ в≥дпов≥д≥ на цей вопросец. Ћивий робить патриц≥њв в≥д patres, тобто сенатор≥в, ≥ вважаЇ њхн≥ми нащадками перших 100 сенатор≥в, призначених –омулом; ƒионисий, знайомий з ≥стор≥њ грецьких м≥ст ≥з роллю авторитетних полог≥в, маЇ на уваз≥ ≥снуванн¤ таких полог≥в споконв≥ку й у –им≥. «≥ св≥дченн¤ Ћ≥в≥¤ видне, що в еру –. ≥стор≥ограф≥њ вже втратилас¤ ¤сна вистава про вдачу старого патриц≥ату, але воно до ¤когось ступен¤ збереглос¤ в юрист≥в, у ¤ких (√ай) зустр≥чаЇтьс¤ визначенн¤: plebs gentem non habet (плебењ не мають роду, тобто родового побуту або ладу). як випливаЇ, основна ознака патриц≥ату - його, ¤к заведено, родовий лад. ” чому в≥н пол¤гав, про це ми маЇмо т≥льки п≥зн≥ й обривков≥ зв≥стки (напр. у ÷ицерона), з ¤ких, але, ¤сно, що основна ознака родового ладу в –им≥, ¤к ≥ в √рец≥њ - сакральний зв'¤зок меж родичами, приналежн≥сть њх до особливого рел≥г≥йного культу, можливо у зв'¤зку з поклон≥нн¤м праотц¤м; до цього ставитьс¤ й ≥снуванн¤ родовоњ могили на д≥л¤нц≥, що належить род≥. ”с≥ родичи нос¤ть одне загальне ≥м'¤ (nomen gentilicium), ¤ке збер≥гаЇтьс¤, хоча б р≥д розд≥ливс¤ на в≥тки (Cornelii Rufi ≥ Cornelii Scipiones). ўо в роду в стародавност≥ було родове майно, про цей можна судити по п≥зн≥шому наследному праву; про ≥снуванн¤ в родичей загальних сходок, на ¤ких ухвалювалис¤ неотклонимые дл¤ вс≥х заходу, говорить зв≥стка ÷ицерона, що опосл¤ зради 1-го з ћанлиев, цей р≥д заборонив ≥менувати його ≥менуванн¤м кого або з родичей.
ƒостов≥рна й принципова ознака патрицианства становить ≥снуванн¤ в кожного роду кл≥Їнт≥в, тобто послушливых людей, що нос¤ть те ж саме родове ≥м'¤;, що ухвалюють роль у родовому культ≥, що й мають право на м≥сце в родов≥й могил≥.