гект.); роз≥рванн¤ латинського союзу й перевт≥ленн¤ майже вс≥х незалежних м≥ст латин¤н у муниципии знову подвоњло розм≥р –. земл≥ (603 тис.); об'Їднанн¤ ≤тал≥њ, тобто перемога над самнит¤нами, етрусками, галлами середньоњ ≤тал≥њ; довело м≥сце. –. земл≥ до 2700000 гект.; реорган≥зац≥¤ ≤тал≥њ опосл¤ перемоги над √аннибалом додала ще 1000000 гект.; скоренн¤ √алл≥њ северо-италийской, колон≥зац≥¤ в н≥й розширили Ager romanas до 5500000 гект., що становить одну трет¤ частину м≥сц¤ вс≥Їњ ≤тал≥њ (16 милл. гект). ≤ншим цементом, що згуртували –. державу, був "контракт" (foedus), завд¤ки ¤кому переможене м≥сто ставало –. союзником. ‘ормула контракту була р≥зна: коли контракт був укладений на принцип≥ р≥вноправност≥ (foedus aequum), те в≥н надавав союзников≥ повну автоном≥ю. Ќасправд≥, але, ≥ р≥вноправн≥сть супроводжувалас¤ залежн≥стю в≥д –има: союзне м≥сто додержувалос¤ пол≥тики –има, а не напроти. ўе б≥льше була залежн≥сть, коли в контракт врубалас¤ формула majestalem populi romani comiter conservare, тобто обов'¤зок разлюбезно дотримувати велич (верховенство) –. народу. «асобом таких договор≥в, що в≥дводили кожному ≥з союзник≥в особливе м≥сце, –им зв'¤зав ≥з собою 135 в≥льних м≥ст ≤тал≥њ в ¤кост≥ союзник≥в (socii). —ередину меж –имом ≥ союзниками займають лат. колон≥њ (socii ас nomen lalinum - у Ћ≥в≥¤). ќпосл¤ роз≥рванн¤ лат. союзу римл¤не стали виводити колон≥њ, громад¤ни ¤ких, на в≥дм≥ну в≥д колишн≥х –. колон≥ст≥в, втрачали право –. громад¤нства й ставали в положенн¤ людей 7 старенькых латинських колон≥й, але за те скористалис¤ повною автоном≥Їю й збер≥гали право повернутис¤ в –им ≥ знову записатис¤ у свою трибу, коли залишали в колон≥њ члена родини дл¤ обробки придбаного ними над¤гла. “акими колон≥¤ми з величезним числом людей ( в≥д 3 до 6 тис.; у ¬енузию було виведено нав≥ть 20000 колон≥ст≥в) –им латин≥зував п≥вденну й с≥вба. ≤тал≥ю. ”с≥х латинських колон≥й, ≥з включенн¤м 7 старенькых, було 35, з м≥сцем в 830000 гект. ≥ з 85000 покликаними до в≥йськовоњ служби громад¤нами (в 225 г., коли було виведено лише 28 колон≥й). Ќеобх≥дно в≥дзначити те, що вс¤ територ≥¤ союзних –иму м≥ст в ≤тал≥њ становила 10500000 гект.
- у два рази проти римськоњ; що стосуЇтьс¤ до в≥йськових сил, то союзники могли виставити на допомогу –иму (≥з включенн¤м латинських колон≥й) практично у два рази б≥льше (в 225 г. - 497000, проти 273000). “аким образом по завоюванню –имом ≤тал≥њ ц¤ крањна ¤вл¤ла собою федерац≥ю м≥ст, п≥д верховним пануванн¤м 1-го царюючого м≥стечка; це - Їдиний ур¤д по згуртованост≥ власних частин ≥ по п≥дпор¤дкуванню Їдиноњ влади, але по власн≥й будов≥ воно маЇ м≥ська вдача, тобто пол¤гаЇ т≥льки з м≥ст, не т≥льки лише самовр¤дних, але, що й волод≥ють керованою територ≥Їю.
ѕо вступу –има в 3-ий концентричне коло, його госуд. будова зобов'¤зано було пом≥н¤тис¤: –им в≥в в≥йну вже не з городками, а ≥з цар¤ми; результатом його перемог було придбанн¤ не союзник≥в (socii), а п≥дданих (dediticii або stipendiarii
- податные). Ћише у вин¤ткових вар≥антах римл¤не надавали городкам, з ¤кими до цього перебували в дружн≥х в≥дносинах, волю за договором, ≥нший аналог≥чний розр¤д представл¤ють м≥стечка, ¤ким було надано прив≥лейоване положенн¤ (civitates liberae et immunes) на п≥дстав≥ не обоп≥льного контракту, а постанови сенату або закону.