політики. Спадкоємець Цезаря, Август, побрав на себе задачку зробити в Німеччині те, що було виготовлено в Галлії його дядею - скоренням войовничих і рухливих племен забезпечити Риму міцну границю й схоронність із півночі. З 2-ух сторін - із заходу, у напрямку до Ельби, і з півдня, у напрямку до Дунаю - пасинки правителя, Друз і Тиберий, вели Р. легіони в серденько Німеччини. Але план удався лише на одну другу; поразка Вару (9 г. по Р. Хр.) у Тевтобургском лісу примусило імперію отрешиться від думки про поширення Р. панування до Ельби й обмежитися Рейном. На півдні, де германці ще не поселилися масами, удалося довести границю до Дунаю й організувати новітні провінції: Рецию, з Винделицией, і Норикум. Найбільш жорстоке був опір, який римляне зустріли далі на схід - у Паннонии, де вів війну вже Август, і в Далмації, куди римляне проникали з Иллиpии; але рішучий фуррор Тиберия в далматинско-паннонской війні (9 до Р. Хр.) забезпечив за Римом границю Дунаю від його джерела до устя й компанію 3-х новітніх провінцій - Паннонии, Иллирии й Мезии (Сербія й Болгарія), ще раніше скореної проконсулом Македонії. Серпень замкнув 3-ий концентричне коло римського панування й на півдні. Єгипет, що тісниться Сирією, тримався Р. політики й сиим уник скорення, а пізніше зберігав незалежність завдяки власній королеві Клеопатрі, смогшей обворожити Цезаря й Антонія. Пристарілій королеві не вдалося добитися того ж стосовно холоднокровного Августа, і Єгипет став Р. провінцією. Точно також і в західній частині Африки Р. панування зовсім ствердилося при Августу, який убив Мавретанию (Марокко) і дав її нумидийскому паную Юбе, Нумидию же (Алжир) і Триполис приєднав до Р. провінції Африки. Римські пікети опікували від номадів пустелі зайняті культурою області по всієї смуги від Марокко до Кіренаїки на границях Єгипту.
Р. імперія продовжувала рости й опосля Августа, частиною засобом новітніх завоювань, частиною засобом перевтілення васальних областей у провінції. Так, Клавдій направив в 46 г. по Р. Хр. королівство Котиса в провінцію Фракію, а з Мавретании зробив Р. провінцію. При тому ж імператорові відбулося військове заняття Британії, зовсім скореної Агриколой. Траян, в 1-ые роки II в., розсунув межі імперії на З, де була завойована й колонизована Дакия, від Карпат до Дністра, і на В, де були утворено чотири провінції: Вірменія (мала
- верхів'я Євфрату). Месопотамія (низов'я Євфрату), Ассирія (область Тигру) і Аравія (на ЮВ від Палестини). Це було виготовлено не стільки із завойовницькими цілями, скільки для того, щоб відсунути від імперії, що загрожували їй незмінним вторгненням варварські племена й номадів пустелі. Це видне із кропіткої турботи, з якої Траян і його спадкоємець Адріан, для зміцнення границь, насипали большенные вали, з кам'яними бастіонами й вежами, залишки яких збереглися до наших днів - у сівбу. Великобританії, у Молдавії (Траянов вал), limes (Pfahlgraben) від Рейну (у північному Нассау) через Майн і південну Німеччину до Дунаю.
2) У внутрішній будові Р.