Тоді ж настала година й для Греції, що прийняла роль у повстанні. Жахливе розгарбування й руйнування Коринфа Муммием ознаменувало собою початок конкретного панування римлян над Афінами й Спартою.
У тому ж році був зруйнований Карфаген. Звичайно ж, усі ми дуже добре знаємо те, що як велика була в Римі ненависть до Карфагена посередині покоління, що пам'ятав спустошення Італії й жах перед Ганнибалом - про це свідчить нещасна фраза, яку вічно говорив Катон: "а вообщем, я вважаюся, що Карфаген повинен бути зруйнований". Карфаген полста років радиво виконував контракт із Римом, але, виведений зрештою з терпіння невпинними захватами карфагенской землі з боку Массиниссы й не знаходячи захисту й справедливості в Рима, виставив військо проти нумидийца. Римляне побачили в цьому порушення контракт у, що забороняв карфагенянам воювати без дозволу Рима, і під сиим приводом затребували повного роззброювання Карфагена, а коли це було виконано, то зруйнували місто й переселили мешканців на інше місце, удалечині від моря. Тоді пішла 3-х літній героїчний захист містечка, що скінчилося повним його руйнуванням. Так утворювалася Р. провінція "Африка". Скоро потім римляне мирним методом завели в себе провінцію "Азію": їх союзник, правитель пергамский Аттал III, заповів їм своє королівство. Зроблене римлянами проти Карфагена королівство Массиниссы квітнуло недовго. Суперечки меж його нащадками в 3-їм поколінні привели до війни проти Югурты й до підвищення, на рахунок Нумидии, Р. африканської провінції. За 100 років до Р. Необхідно підкреслити те, що хр. Рим, із союзної йому Італією, був оточений сонмом 10 провінцій - 2 на италийских островах, 2 в Іспанії, 2 у країні галлів, 2 на Балканському півострові, 1 в Африці й 2 в Азії ( до Пергаму приєдналася зайнята в 103 г. і організована пізніше в провінцію Киликия). Крайні дві провінції мали вдача гарнізонів: Пергам - на Чорному морі, Киликия - на Середземному, у той час дуже страдавшем від морських розбійників. На грецькому Сході не було порядку й влади. Різноплемінна держава Селевкидов розпадалася опосля удару, нанесеного їй римлянами при Магнезії; даремно спадкоємець Антиoxa III намагався насильной элленизацией східних рас і народів об'єднати їх у єдність; відцентрові сили побрали вгору - євреї повстали, вірмени й пареяне відклалися, маленькі царьки по узбережжю Темного моря роздобули незалежність. Їхніх усіх переріс Митридат, правитель Понта, у юговосточном затоці Темного моря. Кавказький богатир по природі, із засвоєним грецьким лиском, він з'єднав горців Закавказзя й греч. колонії на Чорному морі у велике "Боспорське королівство" і став масивним представником різнорідних частин, що згуртувалися на окраїні цивілізованого миру, щоб віддати відсіч Риму. Скориставшись смутою в Італії, викликаної повстанням союзників (див. нижче), Митридат зайняв своїми військами Малий. Звичайно ж, усі ми дуже добре знаємо те, що азію, з'явившись визволителем грецьких міст, захопив острови архіпелагу, просочився в Македонію й Афіни й зробив повсюдну різанину римлян і італіків.