розташовував 770000 придатними до військової служби людьми ( з них 273000 римських людей, інші - латиняне й союзники). На відпадання цих союзників розраховував Ганнибал; якісь справді відпали; але Рим був сам по для себе дуже сильний, щоб його можна було побрати приступом, і як у сталевих обіймах тримав він Італію ланцюгом власних колоній. До того ж і посередині римських консулів з'явився зрештою гідний Ганнибала конкурент - Публий Корнелій Сципион Африканський; Ганнибал був примушено визнати його своїм єдиним переможцем. Він же уклав і мирний контракт із Карфагеном. Рим звів Карфаген на ступінь торговельного містечка: карфагеняне відмовилися від власних завоювань в Іспанії й Африці (де під боком у Карфагена підсилився римський союзник, нумидийский правитель Массинисса), видали власний флот, який був спалений римлянами, і сплатили контрибуцію в 25 милл. руб., з розстрочкою на 50 років. Римляне заволоділи залишеної карфагенянами Іспанією по обидві сторони Ебро (остаточне скорення даної для нас країни вдалося тільки онукові Сципиона Африканського), потім - смугою Галлії, для з'єднання Італії з Іспанією (Gallia Narbonnensis, 121 до Р. І дійсно, хр.), і залишилися єдиними володарями західної половини Середземного моря. Скоро для них відкрилася й східна, грецька половина цього моря, де їм уже належали півострів Корцира й містечка Аполлония й Эпидамн на східному березі Адріатики. Меж монархіями, що утворювалися з держави Олександра Величного, дві були здатні до войовничої політики - Македонія й Сирія. Пилип Македонський, захоплений перемогами Ганнибала, став підтримувати його, але в'януло, і ще до поразки Карфагена уклав з римлянами мир. Зараз він у союзі з Антіохом вів війну з Єгиптом і його союзниками Пергамом і родосцами, що дружили з римлянами. Крайні затребували від Пилипа поступки всього, що він відняв у їхніх союзників. В 197 г. консул Т. Можливо й те, що квинкций Фламинин наніс Пилипу поразка в Киноскефал. Пилип упокорився, але Антіох, незадовго перед тем, що воював на берегах Інду, вступив зі своїм військом у Європу. При Фермонилах він був обійдений з тилу консулом Глабрионом, а потім, вернувшись в Азію, розбитий в 190 г. Сципионами (Луцием і Публием) при Магнезії, біля Сард. Антіох дуже поплатився засобами (30 милл. руб.) і землями в Малій Aзии; крайніх римляне надали своїм союзникам, а майже всім городкам повернули самостійність. Вообщем римляне без полювання вступали в конкретне володіння володіннями на далекому їм гречок. Сході. Це особливо ясно виявилося стосовно Македонії. Новітній правитель її, Персей, знову підняв клинок проти римлян; він був розбитий Эмялием Павлом при Пидне в 168 г. і взятий у полон. Римляне вбили Македонське королівство, але державою не заволоділи, а розділили її на чотири самостійні, роз'єднані в правовому відношенні федерації. Укупі з тим вони, але, наблизилися до Македонії, звернувши країну пануючи Гентия, союзника Персея (меж Эпиром і Далмацією), у провінцію Иллирикум. Коли 17 років через македонці повстали, під прапорами самозванця Андриска, що видавав себе за нащадка Церсея, римляне направили й Македонію в провінцію - першу на грецькому ґрунті.