галлами), с≥мейн≥ перекази ≥ родоводи, ≥ т≥льки ≥з часу 2-ой самнитской в≥йни - ¤кий-н≥¤кий анналистический матер≥ал, а пот≥м дл¤ третього стол≥тт¤ до –. ’р. уже й в≥домост≥, почерпнут≥ в сицил≥йських ≥сторик≥в. ”богий л≥топис, складений першим аннал≥стом ‘абием ѕиктором дл¤ ери, що предыдущей 2-ой пун≥чн≥й в≥йн≥ - в≥н писав, за св≥дченн¤м ƒиониси¤, т≥льки "эпитомарно" - стала р≥вном≥рно розростатис¤, внасл≥док риторичного програванн¤, ¤к заведено виражатис¤, римського минулого в п≥зн≥ших аннал≥ст≥в, що не бажали уступати й в ≥стор≥ограф≥њ вин¤ткова перш≥сть грекам. јле коли область доступноњ досл≥дженню –. ≥стор≥њ суттЇво скоротилас¤ пор≥вн¤нне з тим, ¤к вона спочатку стор≥чч¤ представл¤лас¤ оптим≥зму Ќибура, те вона розширилас¤ дл¤ нас в ≥нших напр¤мках. ”же ћоммзен спробував, за допомогою пор≥вн¤льного мовознавства, в≥дтворити картину прадавнього побуту латин¤н до њхнього в≥дд≥ленн¤ в≥д грек≥в.
ћайбутн≥й розвиток л≥нгв≥стики вз¤в п≥д сумн≥в (Schrader) ≥снуванн¤ окремого греко-италийского племен≥, але л≥нгв≥стичн≥ досл≥дженн¤ зберегли своЇ значенн¤ дл¤ досл≥дника –. ≥стор≥њ, особливо у вопросце про вплив грецькоњ культури, ≥ зробили найб≥льш твердий ірунт дл¤ етнограф≥њ староњ ≤тал≥њ, де ще Ќибур був примушено насолоджуватис¤ критикою й композиц≥Їю одних л≥тературних зв≥сток, напр. суперечливих переказ≥в про пеласгах у старих письменник≥в. ўе ближче стосуЇтьс¤ –. ≥стор≥њ захоплюючий матер≥ал, що доставл¤Їтьс¤ археолог≥Їю в новенькому значенн≥ цього слова, тобто побутовою археолог≥Їю, що розвивс¤ на р¤д≥ з археолог≥Їю художньоњ. “ривалий час в ≤тал≥њ весь ентуз≥азм при розкопках зосереджувавс¤ на добуванн≥ художн≥х або по останн≥й мер≥ коштовних по матер≥алу добутк≥в.  оли в 1817 г. були знайден≥ в могильнику на јлбанськ≥й гор≥ глин¤н≥ похоронн≥ урни перв≥сного виробу у форм≥ хатини, римськ≥ археологи в≥днесли до них флегмантично, уважаючись, що мають перед собою варварськ≥ посудини ретийских боЇць ≥мператорськоњ ери або грубих туб≥льц≥в, що насел¤ли Ћаций до приходу ≈не¤. “≥льки усп≥хи археолог≥њ в крањнах, що не знали у власному минулому блискучоњ, художньоњ культури - у —кандинав≥њ й Ўвейцар≥њ, - навчили в≥рно оц≥нювати пом≥рний ≥ вбогий матер≥ал, що доставл¤Їтьс¤ розкопками на ірунт≥ ≤тал≥њ. ƒосл≥дженн¤, з 50-х рок≥в, пальових будинк≥в у Ўвейцар≥њ спонукало ≥тал≥йських археолог≥в розкопувати й учити так наз. terra mare. т. е. залишки пальових поселень на суш≥, у р≥внин≥ ѕо. —коро вдалос¤ скласти досить повну картину побуту жител≥в террамар, а розкопки прадавн≥х могильник≥в у –оманье (Villanova, Marzabotto ≥ т.п.) дали можлив≥сть указати сполучн≥ ланки меж культурою террамар ≥ могильник≥в јльбы Ћонги.  оли зан¤тт¤ –има ≥тал≥йц¤ми викликало буд≥вельну гар¤чку в нов≥тн≥й столиц≥ ≤тал≥њ, на Ёсквилине й у його округах, п≥д простонародним цвинтарем республ≥канськоњ ери, були знайден≥ найб≥льш найдавн≥ш≥ могили, що ви¤вили конкретний зв'¤зок побуту старих римл¤н з найб≥льш старим побутом њх одноплем≥нник≥в на схил≥ јлбанськоњ гори й у террамарах.