÷≥ роз'¤сненн¤ далеченько не пост≥йно заснован≥ на спадкоЇмн≥й ≥сторичн≥й традиц≥њ, але у вс¤кому раз≥ виражають собою вистава старих римл¤н про ≥сторичний њхн≥й минулий або побут≥ й тому Ї коштовним матер≥алом дл¤ ≥сторика. «догад Ќибура про ранешней анналистике в римл¤н Ўвеглер засвоњв. « даноњ точки зору Ўвеглер порахував ≥мов≥рним ≥ ≥з власноњ сторони в≥дтворити втрачену дл¤ нас ≥стор≥ю прадавнього –има й увесь широкий 1-ый тому власноњ ≥стор≥њ предназначил ер≥ цар≥в. «верн≥ть увагу на те, що внасл≥док ранешней погибел≥ творц¤ цей чудовий тв≥р був доведений т≥льки до Ћициниевых закон≥в. ѕрактично в≥дразу з≥ Ўвеглером ≥ обоЇ п≥д схожим заголовком вийшли два "досл≥дженн¤ про в≥рог≥дн≥сть ранешней –. ≥стор≥њ": одне н≥мецьке, Ѕрекера - у захист даноњ дл¤ нас в≥рог≥дност≥, ≥нше англ≥йське, сера ƒжорджа  орнваль Ћьюиса - в ультракритичному дус≥. Ѕрекер вернувс¤ до донибуровской точц≥ зору: в≥н зараховував ≥ час цар≥в до ≥сторичних ер; зв≥стка, що —ервий “уллий в≥ддав римл¤нам всенародн≥ збори по сотках, було в його очах також в≥рог≥дно, ¤к парламентарне правл≥нн¤ при Ћюдовике-ѕилипу, а битва п≥д –егильском оз. наст≥льки ж в≥дм≥нно засв≥дченим фактом, ¤к ≥ схватка при ¬атерлоо.
Ќайб≥льш переконливими могли видатис¤ його аргументи на користь в≥рог≥дност≥ ранешней республ≥канськоњ ≥стор≥њ. ќсновний його резон був уз¤тий з аналог≥њ з н≥мецькою ≥стор≥ограф≥Їю. Ѕрекер указував на те, що вчен≥ нашого часу краще знають в≥ддалену в≥д њхню еру √огенштауфенов; чому знали њњ ≥сторики, напр., ери реформац≥њ, частково тому, що в≥дтод≥ в≥дкрите багато ≥сторичних пам'¤тник≥в, частково тому, що, завд¤ки науков≥й критиц≥, ≥сторичний матер≥ал краще розробл¤Їтьс¤. “акий же прогрес в ≥стор≥ограф≥њ Ѕрекер визнавав ≥ в римл¤н, так що напр. Ћивий м≥г бути, завд¤ки археолог≥чним досл≥дженн¤м ¬аррона, найкращим знавцем старовини, чому ‘абий ѕиктор або ѕизон. –≥ст ≥ розвиток –. ≥стор≥ограф≥њ в≥д ‘аби¤ до Ћ≥в≥¤ не можна не визнати фактом, але Ѕрекер нав≥ть не пробував обірунтувати, що ц¤ еволюц≥¤ в≥дбувалас¤ т≥льки в напр¤мку б≥льшоњ в≥рог≥дност≥ й не супроводжувалас¤ штучним разукрашением ≥ заповненн¤м проб≥л≥в старовини. —ама слабенька сторона аргументац≥њ Ѕрекера - та, що, повсевременно говор¤чи про стар≥ монументи, ¤к≥ були в розпор¤дженн≥ –. ≥сторик≥в л≥тературноњ ери, в≥н не прийн¤в на себе обов'¤зки ретельно вивчити, у чому конкретно пол¤гали ц≥ монументи ≥ ¤ке њхнЇ ≥сторичне значенн¤. ƒж.  . Ћьюис, п≥знавана ≥ ¤к мун≥ципальна людина, ≥ ¤к учений, виступив проти впливу Ќибура, знаход¤чи, що воно викликало величезне число суперечливих погл¤д≥в, внасл≥док ¤ких –. ≥стор≥¤ хоча й перебуваЇ в незм≥нному рус≥, але не рухаЇтьс¤ вперед. ќсновну помилку Ќибура ≥ його школи Ћьюис убачаЇ в тому, що вони стосовно –. ≥стор≥њ керувалис¤ ознаками ¤кийсь " внутр≥шньоњ очевидност≥", н≥бито правда можливо в ≥стор≥њ встановлювана ≥ншим методом, чому в ≥нших науках, а конкретно - загадковим чутт¤м ≥сторика. ÷ьому напр¤мку Ћьюис протиставл¤Ї вимоги, щоб ≥сторики застосовували до староњ ≥стор≥њ т≥ ж прийманн¤, ¤к≥ використовуютьс¤ в нов≥тн≥й
- т≥ ж прийманн¤, ¤кими керуЇтьс¤ й трибунал, а конкретна вимога, щоб св≥дченн¤ виходило в≥д св≥дка.