« початку республ≥ки
- або, поточнее, з в≥дходу (сецес≥њ) плебењв на св¤щенну гору, - Ќибур починав ≥сторичний пер≥од –има, тобто пер≥од, засв≥дчений сучасними йому письмовими монументами. “акими монументами Ќибур уважав фасты, св¤щенн≥ книжки р≥зних жрецьких колег≥й ≥ анали. ‘асты або списки консул≥в велис¤ ≥з самого початку республ≥ки; у жрецьких книжках збереглас¤ пам'¤ть про майже вс≥ под≥њ жерц≥в, що мали в≥дношенн¤ до д≥¤льност≥. Ќибур уважав, що ≥мена патриц≥њв, що уклали контракт ≥з плебе¤ми на св¤щенн≥ й гор≥, збереглис¤ в жрецьких книжках ≥ на ц≥й п≥дстав≥ затверджував, що ≥мена патриц≥анських посл≥в 493 г. до –. ’р. нам наст≥льки ж в≥рог≥дно в≥дом≥, ¤к ≥мена дипломат≥в, що п≥дписали ¬естфальский мир в 1648 г. ”сього найб≥льше покладавс¤ Ќибур на анали.
” –им≥ ≥снували анали, що називалис¤ большенными (maximi). ÷≥ анали з'¤вилис¤ з каждогодних запис≥в на деревн≥й, пофарбованоњ б≥лосн≥жним (album) дошц≥, що виставл¤вс¤ на форум≥ старшим понтифексом (Pontifex maximos). «а словами ÷ицерона, ц≥ записи велис¤ ≥з самого початку –има. якщо-Ѕи це було так, то –. ≥стор≥¤ мала б п≥д собою твердий ірунт. јле Ќибур направив увагу на ≥нше м≥сце ÷ицерона, у твор≥ про "республ≥ку", з ¤кого видне, що 1-ое засв≥дчене аналами сон¤чне затьмаренн¤ ставитьс¤ до 354 року до –. ’р.; ≥нш≥, найб≥льше ранешние, були вирахуван≥ за допомогою астроном≥њ. «в≥дси Ќибур робив вив≥д, що величезн≥ анали збереглис¤ т≥льки ≥з часу гальского погрому, п≥д час ¤кого деревн≥ дошки можливо згор≥ли в будинку понтифекса. јле, за аналог≥Їю ≥з середньов≥чними аналами, Ќибур мав на уваз≥ й у –им≥ ≥снуванн¤ особистих анал≥в ≥ с≥мейних хрон≥к, ≥з самого початку республ≥ки. “акого роду анали могли зберегтис¤ в будинках знат≥ на  апитолии, ¤кий не був спалений, ≥ дан≥, у них заключавшиес¤, склали к≥ст¤к прадавньоњ –. ≥стор≥њ; ус≥ що в н≥й актуально, у чому њњ с≥к ≥ сила (Saft und Kraft), усе, що привласнюЇ њй зв'¤зан≥сть, передане потомству в п≥сн¤х. Ќибур мав на уваз≥, що ¤к≥сь уривки ≥з цих прадавн≥х анал≥в збереглис¤ справд≥ в текст≥ Ћ≥в≥¤, под≥бно тому, ¤к в ≥нших м≥сц¤х Ћ≥в≥¤ в≥н спозирав уривки з≥ старого епосу. ÷≥ два джерела ≥стор≥њ, письмовий - л≥тописний ≥ усний - еп≥чний, текли пор≥зно, поки не були з'Їднан≥ ‘абием ѕиктором. “ака струнка теор≥¤ ≥стор≥ограф≥њ, що послужила опорою –. ≥стор≥њ Ќибура (доведеноњ до пун≥чних в≥йн).
1-ое з њњ п≥дстав, здогад про еп≥чний елемент –. ≥стор≥њ, - п≥ддалас¤ сувор≥й науков≥й критиц≥ з боку Ўвеглера, у першому том≥ його , вышедшем в 1853 г. Ўвеглер був посл≥довником в≥домоњ тюбингенской школи ≥сторичн≥й критиц≥, що поклала п≥дстава, новозав≥тних книжок. ¬≥д ≥стор≥њ церкви в≥н переб≥г до –. ≥стор≥њ. •рунтуючись на критичному анал≥з≥ св≥дчень про ≥сторичн≥ п≥сн≥ в римл¤н ≥ на оц≥нц≥ вдач≥ цього народу, Ўвеглер в≥дторг здогад про ≥снуванн¤ епосу в старому –им≥; але, заперечуючи поетичну творч≥сть римл¤н, в≥н указав у римськ≥й ≥стор≥њ народна творч≥сть ≥ншого роду, засноване не на фантаз≥њ, а на рефлекс≥њ. Ўвеглер догл¤нув у ц≥лому р¤д≥ легенд ≥ ≥сторичних переказ≥в этиологическое творч≥сть, що мала метою роз'¤снити походженн¤ в≥домого ритуалу, ≥сторичного монумента, приказки або найменуванн¤.