¬≥н уважав покликанн¤м ≥стор≥њ, ¤к "посередниц≥ в≥чност≥", зблизити нас ≥з утворами духу й з подвигами благороднейших народ≥в стародавност≥, " ¤к начебто меж нами не було безодн≥ часу, ≥ забезпечити нам повне задоволенн¤ св≥домост≥ нашоњ тотожност≥ з ними>. Ќибур ставивс¤ з≥ зневагою до вченоњ техн≥ки у ф≥лологи, коли завд¤ки њй ми не придбаЇмо "мудрост≥ й велич≥ душ≥ найкращих людей стародавност≥, не будемо в≥дчувати й мислити под≥бно њм". ѕри такому настроњ Ќибур не м≥г, стосовно –. ≥стор≥њ, насолоджуватис¤ скепсисом: в≥н прагнув не до того, щоб обірунтувати неспроможн≥сть класичноњ –. ≥стор≥њ, а до позитивного занию њњ, ≥ марив про те, щоб в≥дтворити, на м≥сце вбогоњ й негайно нев≥рноњ ≥стор≥њ, що прошедшее –има, ¤к воно було в реальност≥. ¬≥н бажав зробити справу Ћ≥в≥¤, але краще й повн≥ше. Ќибур уважав, що в розпор¤дженн≥ сучасного ≥сторика багато коштовних уламк≥в старовини, що вимагають тлумаченн¤. як  юв'Ї вважав завданн¤м зоолога в≥дтворити, на п≥дстав≥ допотопного зуба або к≥стки, увесь образ загиблого зв≥риного, так Ќибур визнав своњм "веселим покликанн¤м" пожвавити справжн≥й вид римськоњ старовини. ¬≥н знайшов ще в дитинств≥ величезну здатн≥сть виправл¤ти або доповнювати з≥псован≥ тексти старих творц≥в; нехитро, що в≥н приписував ≥сторикам особливе чутт¤, незвичайну здатн≥сть угадувати минуле й, под≥бно художников≥, домальовувати в≥дсутнЇ в постраждал≥й в≥д часу ≥сторичн≥й картин≥. «астосовуючи до дл¤ себе поетичну слов'¤нську казку про юнака, що полюбив примарну д≥ву й з такою пристрастю њњ, що спогл¤дав, що ледве прим≥тний образ русалки перевт≥ливс¤ в земну д≥ву, Ќибур затверджував, що в ≥стор≥њ "д≥њ перекручен≥, невп≥знанн, що исчезнувшие, повстають ≥з мороку й ухвалюють житт¤ й форму в≥д багатор≥чного, повсевременно поновлюваного, упертого спогл¤данн¤ њх досл≥дником". ÷е давало йому переконанн¤ у в≥рог≥дност≥ зробленоњ њм римськоњ ≥стор≥њ; за його словами, коли б ¤кий-небудь римл¤нин повстав з мертвих, то зав≥рив би њњ безперечну правду. –имська ≥стор≥¤ Ќибура базована на здогадах, час в≥д часу чудових, пост≥йно чудових ≥ зухвалих на м≥ркуванн¤. ќсновна ≥з цих г≥потез - ≥де¤ Ќибура про еп≥чне походженн¤ прадавньоњ –. ≥стор≥њ. ўе ѕерицоний указував на билини в римл¤н; у ¬ико еп≥чний елемент в≥д≥граЇ видну роль; незалежно в≥д них Ќибур в≥дкрив у сам≥й розпов≥д≥ Ћ≥в≥¤ сл≥ди римського епосу. ÷е надумане в≥дкритт¤ було в дус≥ часу; з половини минулого стол≥тт¤ прокинувс¤ ентуз≥азм до народноњ поез≥њ (Ѕерис¤, √ердер); на самого Ќибура зробили найглибший спогад п≥сн≥ хоробрих сулютов, що боролис¤ з турками. Ќибур мав на уваз≥ в римл¤н не лише билини про окремих цар≥в, але й ц≥лий епос про “арквини¤х; еп≥чна творч≥сть, по Ќибуру, тривало й опосл¤ корол≥вськоњ ери, практично до початку ≥стор≥ограф≥њ, коли воно було заглушено л≥тературним, уз¤тим у грек≥в епосом. ¬иход¤чи ≥з цього здогаду, Ќибур визнав ≥стор≥ю римських цар≥в за бувальщина, хоча й зм≥шану з поетичним вимислом, ≥ порахував нав≥ть ≥мов≥рним повернути њњ в ц≥льн≥й ≥ зв'¤зн≥й розпов≥д≥.