јле, при оц≥нц≥ його теоретичних положень пост≥йно сл≥д тримати в голов≥, що вони нос¤ть абстрактний, гипотетичный вдача й могли б мати реальне значенн¤ т≥льки при гот≥вц≥ вс≥х здогад≥в, на ¤ких вони побудован≥, ≥ при в≥дсутност≥ протид≥ючих обставин. ÷е часто упускалос¤ з виду посл≥довниками P., ну й самим –.  райн≥й у ц≥лому р¤д≥ випадк≥в пр¤мо додавав виведен≥ гипотетичные закони до справжньоњ реальност≥ й давав оц≥нку заходам економ≥чноњ й грошовоњ пол≥тики з погл¤ду власних теоретичних погл¤д≥в. ќсобливо типово щодо цього навчанн¤ –икардо про податки; при з'¤суванн≥ значенн¤ окремих вид≥в податк≥в –. керуЇтьс¤ т≥льки абстрактними м≥ркуванн¤ми, зовс≥м ≥гноруючи справжню обстановку ¤вищ ≥ ту масу причин, що ускладнюють, ¤к≥ негайно зовс≥м видозм≥нюють х≥д розвитку, нам≥чений у теор≥њ. «г≥дно з теоретичними здогадами –., податок на сир≥ продукти п≥дн≥маЇ ц≥ни крайн≥х ≥ в силу цього веде до п≥днесенн¤ зароб≥тноњ плати й пад≥нню прибутки; в≥д цього податку терпл¤ть, ¤к випливаЇ, кап≥тал≥сти - твердженн¤, далеченько не пост≥йне, що виправдовуЇтьс¤ реальн≥стю. “ак само податок на зароб≥тну плату, по переконанню –., нисколечко не торкаЇтьс¤ ≥нтерес≥в роб≥тничого класу, тому що повн≥стю перекладаЇ на кап≥тал≥ст≥в. ќсобливо повставав –. проти британського податку на користь б≥дних. ÷ей податок, по його погл¤ду, повинен привести до руйнуванн¤ вс≥х ≥мущих клас≥в, тому що зрештою всмокче весь незапл¤мований дох≥д крањни; потр≥бно р≥вном≥рно обмежити коло д≥¤нн¤ закон≥в про б≥дних ≥, зрештою, зовс≥м убити њх, укуп≥ з податком. ¬ област≥ економ≥чноњ пол≥тики –. виступав заступником необмеженоњ вол≥; в≥н затверджував, що мита на закордонн≥ продукти допов≥дають частини кап≥тал≥в такий напр¤мок, ¤кого вони не стали б знаходити при природньому ход≥ речей; прем≥њ за вив≥з хл≥ба й заборона його ввозу нарощують попит ≥ спонукають до обробки г≥рших земель, чим запод≥юють лише п≥двищенн¤ труднощ≥в виробництва. - ¬ оц≥нц≥ значенн¤ –., ¤к экономистатеоретика, вистави вчених дуже розповзаютьс¤. ћайже вс≥ його посл≥довники, б≥льшою м≥рою ≥з середовища еп≥гон≥в традиц≥йноњ школи, позитивно схил¤ли перед ним ≥ зробили, по вираженню »нгрэма, "культ –икардо"; вони знаходили в ньому про¤в вищого людського ген≥¤, що розкрив головн≥ закони економ≥чному житт¤; по њхньому погл¤ду, пол≥тична економ≥¤ в прац¤х –. одержала так повне зак≥нченн¤, що дл¤ наступних досл≥дник≥в залишаЇтьс¤ лише розвиток ≥ вдосконаленн¤ частковостей ≥ деталей зведеного будови. ≤нш≥ економ≥сти - приемущественно представники ≥сторичноњ школи (Ўмоллер,  нис, »нгрэм ≥ ≥н.), ставл¤тьс¤ до –. досить негативно, знаход¤чи, що виведен≥ њм, методом дедукц≥њ, закони не в≥дпов≥дають реальност≥ й позбавлен≥, тому, наукового значенн¤. јле, тому що ≥ндуктивний спос≥б маЇ значенн¤ в економ≥чн≥й науц≥, прийманн¤ –. були правильн≥ й привели до майже вс≥х дуже коштовних вивод≥в. ѕриродно, крайн≥ не ¤вл¤ють собою зак≥нченн¤ теор≥њ, а швидше Ї початком розробки науки, що маЇ перед собою ще багато недозволених завдань. ” вс¤кому раз≥ роботи –.