“аким образом –. установлюЇ, ¤к загальне правило, що м≥нова ц≥нн≥сть продукт≥в визначаЇтьс¤ к≥льк≥стю прац≥, витраченого на створенн¤, ≥ не залежить в≥д величини зароб≥тноњ плати й прибутки. ” майбутньому виклад≥ в≥н допускаЇ, але, ¤к≥сь виключенн¤: розм≥р зароб≥тноњ плати впливаЇ на ц≥нн≥сть при р≥зному под≥л≥ кап≥тал≥в на незм≥нний ≥ зворотний, при неоднаков≥й м≥цност≥ кап≥талу, при неоднаков≥й швидкост≥ його оберту. ≤з вченн¤ про ц≥нн≥сть випливаЇ теор≥¤ розпод≥лу, розвинена –икардо. ÷≥нн≥сть продукт≥в розпадаЇтьс¤ на дв≥ частини: прибуток з кап≥талу, що доставл¤Їтьс¤ кап≥тал≥стам, ≥ зароб≥тну плату, що йде на користь найманих роб≥тник≥в. ” крайн≥й сл≥д розр≥зн¤ти природню й ринкову варт≥сть прац≥. ѕриродн¤ варт≥сть прац≥ - та, ¤ка потр≥бна дл¤ доставл¤нн¤ роб≥тников≥ ≥ його родин≥ засоб≥в ≥снуванн¤; вона залежить в≥д р≥вн¤ звичок роб≥тничого класу й характер≥в населенн¤ й в≥д ц≥ни предмет≥в уживанн¤ роб≥тник≥в ≥, тому, не схожа в р≥зн≥ пер≥оди часу й у р≥зних народ≥в. ”се знають те, що ринкова варт≥сть прац≥, що встановлюЇтьс¤ тепер на ринку, визначаЇтьс¤ в≥дношенн¤м попиту та пропозиц≥њ прац≥. ѕри незм≥нних коливанн¤х ринкова варт≥сть, але, прагне сообразоватьс¤ ≥з природньоњ, тому що при завищен≥й зароб≥тн≥й плат≥ зростаЇ населенн¤ й, ¤к випливаЇ, пропозиц≥¤ прац≥, а при, ¤к ус≥м в≥домо, зниженоњ населенн¤, внасл≥док посиленоњ смертност≥, миниатюризируетс¤ й пропозиц≥¤ скорочуЇтьс¤. ≤нша частина ц≥нност≥ (по в≥драхуванню зароб≥тноњ плати) становить прибуток кап≥тал≥ста. “аким образом прибуток ≥ зароб≥тний плата перебувають у назад пропорц≥йному в≥дношенн≥ в м≥ру п≥днесенн¤ зароб≥тноњ плати падаЇ прибуток, ≥ напроти. Ќе вважаючи позначених частин народного доходу, ≥снуЇ ще поземельна рента, що Ї винагородою земл¤них власник≥в за використанн¤ перв≥сними й невичерпними ¤кост¤ми земл≥. ¬насл≥док в≥дм≥нност≥ в родючост≥ й у в≥дстан≥ в≥д ринку одне й теж к≥льк≥сть землеробських товар≥в створюЇтьс¤ неоднаковою к≥льк≥стю прац≥, ц≥нн≥сть же њх визначаЇтьс¤ к≥льк≥стю прац≥, затрачуваного при менш п≥дход¤щих критер≥¤х. ” п≥дсумку землевласники, що затрачають, завд¤ки родючост≥ земл≥ або близькост≥ ринку, пор≥вн¤нне менше прац≥ на створенн¤, будуть мати опосл¤ реал≥зац≥њ товар≥в ¤кийсь надлишок, ¤кий ≥ становить поземельну ренту. ’≥д розвитку економ≥чному житт¤ веде до необх≥дност≥ обробл¤ти землю при усе найб≥льш неспри¤тливих критер≥¤х; це супроводжуЇтьс¤ зб≥льшенн¤м ц≥нност≥ хл≥ба й ≥нших землеробських товар≥в ≥ п≥двищенн¤м поземельноњ ренти; внасл≥док подорожчанн¤ предмет≥в живленн¤ роб≥тничих клас≥в п≥дн≥маЇтьс¤ њхн¤ зароб≥тна плата, а прибуток кап≥тал≥ст≥в падаЇ. “ак≥ важлив≥ пункти теор≥њ –. ѕри встановленн≥ економ≥чних закон≥в –. завжди залишаЇтьс¤ т≥льки на ірунт≥ серйозноњ дедукц≥њ. ¬≥н виходить ≥з дек≥лькох припущених посилок - напр., про пануванн¤ конкуренц≥њ, про волю кап≥талу, про здатн≥сть необмежено нарощувати створенн¤ та ≥н., - ≥ на цих посилках будуЇ своњ м≥ркуванн¤. «авд¤ки такому прийманню, виходить незвичайна ¤сн≥сть, точн≥сть ≥ визначен≥сть вивод≥в, шануй ≥ було головною передумовою широкого поширенн¤ думках –.