З різних розглянутих отут для даної нам мети П. проекцій, він користується на практиці,приемущественно, стереографічної. Як би це було не дивно, але розгляду тих же пологів проекцій присвячені й ще два твори, що дійшли до нас П. - "Planisphaerium" і tanalemma. " Положення місць на земній поверхні визначається в "Географії" П., як і в Гиппарха, допомогою довготи (mhcov)і широти (platov), при цьому за 1-ый меридіан ухвалюється, за прикладом Маринуса Тирского, меридіан Канарських островів. Обидві ці координати даються в "Географії" П. для надзвичайно величезного числа місць,. меж, що перебувають,° 67 північної й16 південної широти, що віддало творцеві можливість прикласти до власного твору 27 карт, що зображують соответствующые частини земної поверхні. З недошедших до нас творів П. ми маємо відомості лише про 2-ух, які, повидимому, обоє минулого присвячені геометрії. Опосля робіт із тригонометрії й астрономії в ряді праць П саме видне місце займають його роботи з фізики, 1-ые в грецькій науці, що поклали в підставу оптики досвід і вимір: "Оптика" в 5 книжках і вчення про гармонію в 3-х книжках ("Harmonicorum libri III"). 1-ое в грецькому оригіналі до нас не дійшло. Ми маємо лише його неповний арабський переклад, що не містить усередині себе першої книжки й частини V-Й, і виготовлений з нього латинський. Новітнє й найкраще видання крайнього є: Govi, "L'ottica di Claudio Tolomeo de Eugenio Ammiraglio di Sicilia - Scrittore del secolo XII - ridotta in latino sovra la traduzione araba di un testo greco imperfetto, ora per la prima volta conforme a un codice della Biblioteca Ambrosiana, per deliberazione della r. accademia delle scienze di Torino pubblicata" (Турін, 1885). Воно містить усередині себе чудове введення, написане видавцем і присвячене історії й критиці твору П., також і вообщем робіт старих греків по оптиці. Зміст книжки П. становлять теорія зору, відбиття, теорія плоских і сферичних дзеркал і переломлення. Особливий ентузіазм представляє крайнє. Не знаючи його законів, П. визначає кути, що складаються падаючим і переломленим променями із проведеним до площини, що розділяє розглянуті середини, перпендикуляром при переході світла з повітря у воду й у скло й зі скла у воду, при чому домагається дуже задовільних результатів. Як астролог, П. не міг не направити особливої уваги на астрономічну рефракцію. На підставі зроблених вимірів він навіть спробував скласти таблицю рефракції атмосфери в припущенні, що вона простягнеться до Місяця. За допомогою астрономічної рефракції, П. удалося роз'яснити некоректну стислу форму кіл, описуваних близько полюса околополярными зірками. У статті про теорію зору П. розглядає промені світла стікаючими до видимого предмета з ока, у творі про гармонію не внесене нічого новітнього в науку. Зі свідчень Паппа Олександрійського в VIII кн. його "Збори" і Эвтокия, у його комменты до твору Архімеда про рівновагу, ми довідаємося також і про існування робіт П. по механіці, але вони не дійшли до нас.
В. В. Бобынин.
Пуанкаре (Henry Poincare) - іменитий франц.