У царювання Карла XI місто втратилося права мати власного суперинтендента й підкорився генеральному суперинтенденту Лівонії. Від ризького рата стали апелювати до гофгерихту шведської корони. Під час шведського панування над Лівонією Р. була місцем перебування губернатора, а з 1672 г. - генерал-губернатора всієї Лівонії, потім штатгальтера, а з 1701г. - і дерптского гофрата. Г. Ф.
По ништадскому миру (1721) Р. зовсім перебігла до Рф. Петро I зберіг за містом усі колишні його привілеї й сприймав заходу для розширення його торгівлі. З утвором Лифляндской губернії (1796) Р. зробилася її губернським містом. В 1812 г. проти Наполеонівських військ Р. захищав спочатку ризький військовий губернатор, ген. Эссен, що мав у власному розпорядженні 11-тисячний гарнізон; потім на допомогу до нього прибула флотилія з Ревеля й Свеаборга й корпус гр. Штейнгеля. Боротьба велася зі змінним фуррором; внаслідок незгод меж Эссеном і Штейнгелем, ворога не вдалося витиснути з позицій, зайнятих їм під Р. Успішніше пішли справи з підміною Эссена маркізом Паулуччи, що багато зробив потом для благоустрою містечка.
Література. "Грамоти, що стосуються зносин сівба.-зап. Рф із Р. і ганзейскими городками в XII - XIV вв." (Спб., 1857); Bothfuhr, "Die Rische Rathslinie von 1226 - 1876" (Рига, 1877): L. Napiersky, "Die Quellea des Rigischen Stadtrechts bis zum Jahre 1673" (P., 1876); його ж, "Die Libri redituum der Stadt Riga 1384
- 1578" (ib., 1888); Bunge, "Die Stadt Riga im XIII u. XIV J." (Лпц., 1878); Бережків, " Про торгівлю Русі з Р. в XIII - XIV вв." ("Журнальчик Мін. Народної Освіти", ч. 189, 1877); Шлун, "Облога Р. царем Олексієм Михайловичем в 1656 г." ("Російські Записки", 1822 ч. IX і X); Ю. Самарин, "Публічний пристрій г. Р." (VII т. його " Зібрання Творів"); "Матеріали для хроніки Р. в 1797 - 1810 г., зібрані Бульмеринком" ("Ризький Вісник", 1872,. №151 - 166); "Розповіді про минулий у Р." (ib., 1870, №73 - 122); Штиллинг, "Riga in den Jahren 1866 - 1870" (Р., 1874); Трусман, "Уведете християнства в Лифляндии" (Спб., 1884); Чешихин, "Історія Лівонії із прадавніх часів", 1885: С. Mettig, "Geschichte der Stadt Riga" (P., 1896 - 1897); М. Р., "Сучасна Рига" ("Вестн. Європи", 1878, березень). В. Усе давно знають те, що р - в.
Ригодон - прадавній французький танець, радісної вдачі, у швидкому русі. Писався в 2-ух або трехколенном складі, по восьми тактів у кожному. Розмір чотиридольний або дводольний.
Ризька затока - перебуває на вост. бережу середньої частини Балтійського моря й на Ю від про-вов Моона й Эзеля. До нього примикають із Із берега Эстляндской губ., з В - Лифляндской, з Ю и З - Курляндской до вхідного мису Домеснес. По меридіану затока простягається на 92 морск. милі (161 в.), а по паралелі м. Домеснеса - 55 морск. миль (96 в.). У Р, затоці є 3 бухти, у сівбу.-вост. куту - Перновская, на СЗ - Аренсбургская, на Ю - Ризька. Із про-вов у Р. затоці необхідно підкреслити: Кюно, Соркхольм, Маниялайд і ін. при вході в Перновскую бухту; Абро - при вході в Аренсбургскую й Руно, що лежить серед Р.