на Балтійськом море. Головні предмети відпустки: зерновий хліб, лінь, лляне насіння (привозимые із приволзького, придніпровського й принеманского районів), яєчка ( із придонского району), пенька ( з Могилевської й Смоленської рр.), ліс, що сплавляється по Зап. Двіні; головні предмети ввозу - колоніальні й мануфактурні продукти й сплав. виробу. В 1896 г. доставлене в Р. різних продуктів по басейні Дніпра - 1707 т. пд., по басс. З. Двіни - 30992 т. пд. і разн. ін. внутрішніми аква способами 5462 т. пд., разом 38161 т. пд.; практично стільки ж доставляється жел. дорогами. Внешн. торгівля Р. у різні роки піддається величезним коливанням; у середньому її оберти домагаються в рік 100 милл. руб., у тому числі ввіз ок. 60 милл., вивіз 40 милл. Тамож. доходів у Р. отримано в 1896 г. золотом 2896368 р. і кредитними 67248 р.
Головні незручності Ризького порту полягають у тому, що він заурядно в зимову пору навічно леденіє й що величезне число глибоке сидячих судів зобов'язано зупинятися перед Усть-Двінськом або ж вивантажувати частина вантажу перед входом в устя Двіни. Зміцнення Р. перебувають в 13 в. від Р., на самому усті Зап. Двіни, і йменуються Усть-Двінськом ( до цього Динаминде). Два парки, Вермановский і Імператорський.
З місць морського купанья в селищах, розташованих по берегу Ризької затоки й з'єднаних з містом жел. дорогою (у літню пору - пароплави), більш відомі: Бильдерлингсгоф, Единбург, Майоренгоф, Старенькый Дуббельн, Новітній Дуббельн, Карлсбад і Ассерн. Най більш е число гостей затягає Дуббельн.
Історія. Р. базована в 1201 г. єпископом Альбертом фон Аппелдерн, який переніс сюди свою резиденцію. Надалі 1202 г. у містечку поселилися 1-ые бюргери. Привілеї, який єпископ даровал містечку, затягли сюди новітніх поселенців, в індивідуальності пільга 1211 г. про волю від мит для всіх негоціантів, що приїжджали в Р. із про-ва Готланду. пани, що примикають, також дарували містечку значимі привілеї. В 1282 г. Р. увійшла до складу Ганзейского союзу. У цей час вона володіла вже незліченним торговельним флотом, військом і військовими кораблями й перебувала у жвавих торговельних зносинах з німецькими городками, що примикають. До 1274 г. Р. визнавала над собою панування єпископа (з 1253 г. - архієпископа) містечка, а потім перебігла під владу ливонского ордена. Інтереси Р., як члена ганзейского союзу, ішли зовсім у розріз із місіонерськими рвениями архієпископів і завойовницькими планами ордена. Місто трималося торгівлею, не досить цікавлячись загальними вопросцами ордена. Служачи опорою політичної могутності власного архієпископа, місто вживалося з ним, але з орденом скоро з'явилися непорозуміння, приведшие до боротьби. Лицарі перешкоджали вільним торговельним зносинам містечка, захоплювали продукти, містили негоціантів у кутузку. З 90-х років XIII в. почалася відкрита боротьба меж Р. і орденом, що припинився тільки з падінням крайнього. В 1330 г. Р. здалася орденським військам. Спочатку XV стол. архієпископом містечка зробився Сильвестр Стадеветер (1448 - 1479), що уклав контракт зі Швецією, що й відновив боротьбу з орденом.