Під час співу Р., не особливо забезпеченого мелодією, акомпанемент іде суцільно, у вигляді акордів, що витримуються або виконуються тремоло. Проведеного мотиву, тобто малюнка, у такому акомпанементі немає. Форма невизначена, чергування тональностей випадкове. На кожний склад доводиться одна нотка. Виконується такий Р. у темп і дирижируется суцільно. Співучий Р. (ариозное спів) - більш розвинена форма Р. Співоча партія різниться отут мелодійним змістом. На один склад слова можуть доводитися час від часу два й найбільше звуки. Як і попередній, цей Р. не стиснутий модуляційним планом. Форма вільна. Р. може кінчатися в іншій тональності й не підкоряється вимогам округлої форми. Музичний зміст акомпанементу, у зіставленні з минулими Р., багатше як у гармоническом. так і в ритмічному відношенні; у ньому проводиться фігура (мотив). Ціль акомпанементу - вираження настрою. Спів, що має заокругленість і величезну закінченість, але позбавлене колінного складу, йменується аріозо. Для ариозного співу потрібен текст із ліричним змістом. У співочій музиці нерідко користуються змішанням 3-х промежных пологів Р., переходячи від 1-го до іншого. Для всіх Р. може служити текстом проза, але краще скористатися білосніжними віршами. Н. С.
Рея (Rea, панцира. Rhea) - греч. богиня, одна з титанок, по Феогонии Гесиода дочка Урана й Геї, дружина Кроноса й мама олімпійських божеств: Зевса, Ада, Посейдона, Гестии, Деметры й Геры. Культ її значився одним з дуже старих, але був не багато всерозповсюджений фактично в Греції. На Криті й у Малій Азії вона змішувалася з азіатською богинею природи й родючості Кибелой і поклоніння їй виступало на найбільш видний план. Спеціально на Криті локалізоване був переказ про народження Зевса в гроті. гори Иды, пользовавшемся особливим шануванням, що доводиться величезним числом присвят, частково дуже старих, у нем. відшуканих (див. Comparetti, "Museo ltliano di antichita", атлас). На Криті демонстрували й гробницю Зевса. Жерці Р. називалися отут куретами й отожествлялись із корибантами, жерцями величної фригийской мами. Їм довірила Р. крихітку Зевса; стукаючи знаряддям, вони заглушали його крик, щоб Кронос не міг його почути. Р. зображувалася в матрональном типі, заурядно з короною з міських стінок на голові, або в покривалі, що здебільшого сидить на троні, біля якого посиживают присвячені їй леви. Атрибутом її був тимпан. А. Щ.
Рибера де (Хосе de Ribera, 1588 - 1856), прозваний в Італії Спаньолетто - іспанський живописець і гравер, род. у Хативе (зараз Сан-Фелипе), у Валенсийском царстві, спочатку навчався у Фр. де Рибальты, а пізніше переїхав у Рим, де розвився під впливом Мікеланджело да Караваджо. Не дивлячись на те, що Р. мав варіант познайомитися із творами Рафаеля, Карраччи й Корреджо й навіть учити їх, манера листа й натуралістичні тенденції Караваджо довелися так йому по смакові, що опосля декількох робіт, виконаних у дусі вищезгаданих живописців, він зовсім примкнув до Караваджиевской школі. Переселившись у Неаполь, Р. надзвичайно стрімко достигнул отут большенный популярності своїми повними сили й похмурими по настрою сценами мучень святих.