Даної для нас крайньої системи тримається й проект. Є постанови про повторення й у військовому заст. про покарання. Визнаючи, що повторення злодіянь і провин не може ставитися до числа вопросцев, по яких військово-кримінальному законодавству слід давати особливі правила, укладачі статуту ніяких вилучень по цьому предмету не занесли, але визнали за необхідне відтворити в статуті текст 131 ст. улож., з додаванням: "або внаслідок конфірмації головнокомандуючого й осіб, рівних з ним по владі" (77 ст.. воинск, вуст.), - тому що у воєнний час право помилування належить не одному Монархові. Ця добавка й викликане нею повторення ст. 131 улож. у військовому статуті привели, але, до того, що зараз, опосля закону 1892 г., у військовому статуті виявляються вже принципно гарні від укладення правила про повторення. В особ. частини статуту за повторення промотания й втечі покарання підсилюються в ступенях і навіть у роді ( за 3-й втеча, ст. 131). Див. Таганцев, " Про повторення злодіянь "; Berton, "Code de la relegation et des recidivistes"; Акти інтернаціональних пенітенціарних конгресів стокгольмського й паризького; Гольденвейзер, "Сучасна система покарань і її майбутність по працях парижск. конгресу". Усе давно знають те, що е. К.
Речитатив - співоча музична форма, не підлегла симетричному ритму, рід співучої розмови. Є фрази, які, по надлишкові почуття, вимагають конкретно P.: найбільш розвинена музична форма була б отут протиприродна (напр. " Про гору", " Про задоволеність", " Про Господи"). Р. є мова, доведена до вищого ступеня виразності, завдяки чіткому, певному музичному ритму, також чіткому позначенню підйому й падіння голосу. У міру того як текст Р. стає найбільш ліричним і форма його розширюється, одержуючи найбільше змістовності в музичному відношенні, Р. буває троякого роду: 1) сухий (secco), 2) стабільний (a tempo), 3) співучий (ариозное спів). У всіх 3-х родах вірна, осмислена декламація має величезне значення. Сухий Р. має розмір у чотири чверті. Акомпанемент складається з уривчастих акордів без фігур і не виражає настрою; а лише служить для вказівки співакові тональності й для підкреслення символів препинания. Акорди беруться більшою мірою там, де в Р. є перерва. Час від часу в проміжку меж 2-мя фразами, що мають перерва, вставляється маленький ритурнель із фигурою, що виражає настрій. Такий Р. має надзвичайно не багато мелодійного змісту. На кожний склад тексту потрібно лише один звук. Форма такого Р. невизначена й перебуває в повній залежності від тексту. Співаком він виконується вільно, не в темп. Чергування тональностей випадкове, але всі таки не слід робити дуже нерідких і різких модуляцій у віддалені тональності. Зміна тональності відповідає зміні думки в тексті. Коли в такті Р. немає акордів , то капельмейстер не вибиває чотири чверті, а дає лише один змах. Співоча партія такого Р. пишеться для голосу центрально, тобто в середньому регістрі, виходячи з нього (угору або вниз) тільки в моменти потужного драматичного настрою. Р. стабільний (a tempo) буває в різному рахунку - 4/4, 3/4 та ін.