—овокупа перших 3-х величин ≥ становить рефлекторну дугу. «в≥дси зрозум≥ло, ¤к р≥зноман≥тний мир –. ¬-1-’, вони можуть викликатис¤ ¤к зовн≥шн≥ми, так ≥ внутр≥шн≥ми подразниками; в-2-х, у –. можуть брати участь вс≥л¤к≥ робоч≥ орган≥; тому мовл¤ть про м'¤зов≥, вид≥льних, судинних, серцевих ≥ т.д. –. ” трет≥х, –. можуть бути ординарними, або в р≥зному ступен≥ складними, дивл¤чись по числу нервових центр≥в, включених у рефлекторну дугу, ≥ по обоп≥льному зв'¤зку њх меж собою. —пинний мозок Ї переважним апаратом –., в ≥ндив≥дуальност≥ кожномышечных, тобто таких, де порушенн¤ шк≥ри в≥дбиваЇтьс¤ на м'¤зах к≥ст¤ка. «акони, ¤ким п≥дкор¤ютьс¤ –., досл≥джен≥, тому, найкраще на обезголовлених зв≥рин≥; тобто, що перетерп≥ли повне поперечне перер≥занн¤ мозку на границ≥ спинного й довгастого мозку. ѕриродно, ≥ мозок м≥стить не маленьке число рефлекторних центр≥в не т≥льки лише дл¤ порушень, що виход¤ть ≥з орган≥в зору, слуху, чутт¤, смаку, та й ус≥Їњ поверхн≥, що почуваЇ, шк≥ри; але отут звичайн≥ –. ускладнюютьс¤ д≥¤льн≥стю центр≥в св≥домост≥ й вол≥, ≥ тому досл≥дженн¤ њх утрудн¤Їтьс¤. ћеж тем у спинному мозку хребетних зв≥риних, по прийн¤тому в науц≥ погл¤д≥, немаЇ й сл≥д≥в св≥домост≥ й вол≥, ≥ в≥н Ї т≥льки органом звичайних –. ≥ пров≥дником порушень. “радиц≥йним живим продуктам дл¤ досл≥дженн¤ –. служать, тому, обезголовлен≥ зв≥рин≥, ≥ посередин≥ них в ≥ндив≥дуальност≥ обезголовлен≥ п≥д довгастим мозком жаби. —ила, вдача й необх≥дн≥сть –. залежать ¤к в≥д пристрою спинного мозку, так ≥ самоњ природи роздратувань: њх сили, поширеност≥, властивост≥ й м≥сц¤ додатка. ≤. “.
–ефракц≥¤ - переломленн¤ промен≥в св≥тла в земн≥й атмосфер≥.  оли б атмосфера була однор≥дна, то промен≥ св≥тла, переломившись на њњ меж≥, поширювалис¤ б дал≥ пр¤мол≥н≥йно. ѕо сут≥ щ≥льн≥сть пов≥тр¤ в≥д границ≥ атмосфери до поверхн≥ земл≥ р≥вном≥рно зростаЇ, промен≥ св≥тла переломлюютьс¤ безперериване, ≥ њх шл¤хи представл¤ють крив≥, ув≥гнут≥стю звернен≥ до земл≥.ўо спостер≥гаЇ спозираЇ з≥рку по напр¤мков≥ дотичноњ до л≥н≥њ руху промен¤, тому –. зм≥нюЇ видиме положенн¤ вс≥х св≥тил на небесному звод≥, ≥ вс≥ астроном≥чн≥ спостереженн¤ повинн≥ бути виправлен≥ за –. “ому що з достатньою точн≥стю землю можна вважати кулею, а атмосферу -, що пол¤гаЇ з величезноњ к≥лькост≥ концентричних кульових шар≥в, щ≥льн≥сть ¤ких безперериване м≥н¤Їтьс¤, то шл¤х промен¤ - крива плоска, ≥ рефракц≥¤ впливаЇ лише на висоту св≥тила, "п≥дн≥маЇ" його, ≥ нисколечко не зм≥нюЇ азимута. ƒо видимоњ зен≥тноњ в≥дстан≥ необх≥дно додавати вплив рефракц≥њ, щоб одержати справжню зен≥тну в≥дстань. ¬еличина –. зм≥нюЇтьс¤ ≥з зен≥тною в≥дстанню. ” зен≥т≥, де промен≥ проход¤ть перпендикул¤рно до шар≥в атмосфери, –. дор≥внюЇ нулю, на висот≥ 45∞ близько 1¢, б≥льша ( близько 37¢) в обр≥њ. „≥тке обчисленн¤ –. залежить в≥д закону розпод≥лу плотностей в атмосфер≥. якщо б температура вс≥х шар≥в пов≥тр¤ була схожа, то щ≥льност≥ були б пропорц≥йн≥ тискам, ≥ –. розраховувалас¤ б надзвичайно просто. јле температура пов≥тр¤ миниатюризируетс¤ з висотою, за законом, ¤кий ще нев≥домий, чому й закон розпод≥лу плотностей залишаЇтьс¤ теж нев≥домим, а теор≥ю –.