коштує вибране на строк особа, у більшості Р. називане президентом. Розмір влади президента, також як розмір влади монарха, різниться залежно від того, чи є даний уряд парламентарним або лише презентабельним (дуалістичним), тобто несуть відповідальність чи міністри перед парламентом, або лише перед главою країни. З Р. до крайнього типу належать Соед. Штати, до першого - Франція. Як випливає, принципного відмінності в границях компетенції монарха й президента Р. немає; було б некоректно сказати, що влада президента Р. уже або обширнее влади монарха. Єдина істотна відмінність меж ними полягає в терміновості й избираемости першого; правда, президент Р. за зроблене їм гріх можливо відданий під трибунал, а монарх - ні, але на практики це не має значення, раз що встановлений принцип політичної невідповідальності. Укупі з конституційною вдачею сьогоднішніх Р. це приводить до того, що відмінність меж конституційними монархіями й Р. суттєво менше, чим відмінність меж монархіями конституційними й необмеженими. Внаслідок цього в дійсний час вірніше було б розрізняти країни самодержавні й конституційні, чому монархії й Р. Так і зробив Кант, що ділив країни на тиранії й Р.; у крайніх піддані сутність укупі з тим громадяни, тобто суб'єкти політичних прав, у перших - вони лише піддані. Кантовская систематизація незручна лише по незвичайному вживанню визначень. Глава країни в окремих американських штатах йменується губернатором; у Швейцарії й окремих швейцарських кантонах главою Р. є не особлива особа, а президент ради міністрів. Президент або вообщем глава Р. обирається або загальним голосуванням (у Соед. Штатах - двухступенным), або парламентом. Глава країни управляє за посередництвом призначуваних їм чиновників (міністрів і інших). Законодавча влада ( за винятком Р. конкретних) належить парламенту, що полягає або з 2-ух палат, або з однієї: в обох варіантах палата депутатів обирається загальною подачею голосів; верхня палата обирається яким-небудь особливим методом, але теж перебуває залежно від загальної подачі голосів. Важливі вопросцы у Швейцарш і в якісь із американських штатів вирішуються референдумом. Судова влада розділена від виконавчої й законодавчої. Так управляється величезне більша частина сучасних Р. У Гамбурзі й Бремені дума (Burgerschaft) обирається лише платниками податей, притім розбитими на класи, так що практично вся законодавча влада перебуває в руках багатих класів. Сенат, що відіграє роль виконавчої влади й частково верхньої палати, обирається думою при участі наявних членів сенату. Бургомістри, що є президентами цих Р., обираються сенатами. У Любеке дума обирається загальним голосуванням, але при вибиранні сенату надані якісь привілеї багатим класам. В Андоррі законодавча влада належить генеральній раді, обираному главами лише якихось родин Р.: президент ради є разом з тем президент Р. Зовсім унікальний осколок старовини - не те олігархічна, не те аристократична Р. Сан-Марино, у який законодавча владу належить генеральній раді (Generale Consiglio Principe) з 60 безстрокових членів, з яких 20 належать до дворянства, 20 до громадянам містечка, 20 до сільських землевласників.