«аур¤дно под≥бн≥ крањни значатьс¤ монарх≥¤ми, але в реальност≥ влада народних збор≥в так велика, вплив його на виб≥р глави крањни, ¤кий в 1-ое час не Ї нав≥ть наследным, так суттЇво, а роль монарха, кр≥м воЇнного часу, так обмежена, що така номенклатура представл¤Їтьс¤ зовс≥м випадковоњ. «≥ схожих, що не визначилис¤ мун≥ципальних форм на старому —ход≥ утворювалис¤ монарх≥њ, у √рец≥њ й –им≥ - –., у слов'¤н - монарх≥њ, у германц≥в ≥ кельт≥в, опосл¤ величного переселенн¤ народ≥в - феодальний лад, з дуже слабенькою монарх≥чною владою. ≤ нав≥ть не треба й говорити про те, що античн≥ (грецьк≥ й римська) –. були 2-ух вид≥в, так гарних друг в≥д друга, що творець першоњ науковоњ систематизац≥њ крањн, јристотель, поставив њх розд≥льно, ¤к самост≥йн≥ мун≥ципальн≥ форми, разом ≥з третьоњ, монарховоњ. ÷≥ дв≥ форми - знати й демократ≥¤; поруч ≥з ними самост≥йне значенн¤ мала ол≥гарх≥¤, по јристотелев≥ - звиродн≥ла форма знат≥. –имськ≥ письменники по мун≥ципальному прав≥ (ѕолибий) також не проводили границ≥ меж –. ≥ монарх≥Їю, насолоджуючись виправленоњ јристотелевской систематизац≥Їю, а повс¤кденною мовою слово –. означала простий ур¤д. ” демократичн≥ –. суверен≥тет належав народу, тобто вс≥м в≥льним дорослим громад¤нам чолов≥чоњ стат≥, пользовавшимс¤ правами громад¤нства; верховна законодавча й контролююча влада була в руках загальнонародних збор≥в, ¤к≥ обирали, без правильного балотуванн¤, ус≥х важливих посадових ос≥б у держав≥; практично при таких критер≥¤х владою скористалис¤ б≥льш ¤к≥сн≥ оратори, що вм≥ли захоплювати масу (демагоги). ¬ аристократи¤х ≥ ол≥гарх≥¤х влада належала лише прив≥лейованим станам. «овс≥м незапл¤мованих форм н≥ демократичноњ, н≥ аристократичноњ –. не було; ≥снували крањни з дом≥нуванн¤м того або ≥ншого елемента, меж ¤кими на всьому прот¤з≥ ≥стор≥њ грецьких ≥ римськоњ –. ≥шла жорстока боротьба; спочатку переважали знат≥, у ¤ких демократичний елемент в≥двойовував дл¤ себе все б≥льше значенн¤. –еспубл≥канський лад стародавност≥ характеризуЇтьс¤ в ≥ндив≥дуальност≥ наступними 3-м¤ рисами, що р≥зко в≥др≥зн¤ють њх в≥д –. нов≥тнього часу: 1) ус≥ вони були побудован≥ на рабств≥; пол≥тичн≥ й нав≥ть цив≥льн≥ права належали лише в≥льним громад¤нам. —ереднЇ положенн¤ меж рабами й в≥льними займали ≥ноземц≥, що перебували заур¤дно в дуже приниженому положенн≥. 2) ќсобист≥сть повн≥стю поглиналас¤ державою; нав≥ть у б≥льш в≥льних ≥ демократичн≥ –. особиста вол¤ була дуже обмежена, домаганн¤ крањни на людську особист≥сть дуже значн≥; ¤к член народних збор≥в, окрема людина була владикою, але сам по дл¤ себе в≥н не скориставс¤ н≥¤кими нев≥д'Їмними правами. 3) јнтичн≥ –. були конкретними ( на противагу сьогодн≥шн≥м презентабельним), тобто мун≥ципальн≥ справи зважувалис¤ на зборах ус≥х людей. ќпосл¤ смерт≥ старих –. у культурн≥й ™вроп≥ встановивс¤ строго монарх≥чний режим, але в середн≥ стол≥тт¤ знову з'¤вилис¤ досить незл≥ченн≥ –., ¤к напр. швейцарськ≥ громади, в≥льн≥ м≥стечка в Ќ≥меччин≥; до них можна прил≥чити ≥тал≥йськ≥ крањни, нав≥ть т≥ (¬енец≥¤, √ену¤), у ¤ких, в особ≥ дожа, був обираний на все житт¤ глава виконавчоњ влади; там володарювала безрозд≥льно знати.