∆ив ≥ д≥¤в в ќлександр≥њ в перш≥й половин≥ II в. по –. ’р., ўо ƒ≥йшли до нас добутку давньогрецькоњ л≥тератури не дають нам н≥¤ких в≥домостей про житт¤, прозањчних ≥ вчених в≥дносинах ≥ нав≥ть про м≥сце народженн¤ ѕ. ¬ажливим з учено-л≥тературних добутк≥в ѕ. було його "¬еличн≥ збори" (mealh suntaxiv) найб≥льш в≥доме п≥д ≥менуванн¤м "јлмагест". ” цьому твор≥, що пол¤гаЇ з 13 книжок, утримуЇтьс¤ вс≥, чому ≥м'¤ творц¤ зробилос¤ в≥домим в астроном≥њ; ≥ все основне з ним виготовленого в област≥ арифметики, а конкретно - тригонометр≥њ. ≤ те, ≥ ≥нше втримуЇтьс¤ в≥дпов≥дно в 9-ой ≥ 11-ой главах першоњ книжки твору, присв¤ченого вообщем викладу п≥дготовчих астроном≥чних пон¤ть ≥ в≥домостей, меж ¤кими перебувають: вказ≥вка вживаних на небесн≥й сфер≥ к≥л ≥ координат ≥ навчанн¤ - що вс≥ з≥рки мають сферичне движениe, що «емл¤ Ї недвижну кулю, що перебуваЇ в центр≥ всесв≥ту; що —онце, ћ≥с¤ць ≥ планетки, не вважаючи загального руху, мають ще й власне, спр¤моване назад першому, ≥ проч. —прощенн¤ обчисленн¤ таблиц≥ хорд (тригонометр≥¤), що дозволило ѕ. викласти в одн≥й маленький глав≥ те, чому його попередники присв¤чували неос¤жн≥ твори; це дос¤гнуте прийн¤тт¤м за п≥дставу цього обчисленн¤ нареченоњ по ≥мен≥ творц¤ акс≥оми про добуток д≥агоналей уписаного в коло чотирикутника. ѕ. описуЇ хорди дуг в 11/2∞ ≥ 3/4∞ ≥ пот≥м обчислюЇ по них приблизно ( з точн≥стю до секунд або 3600-х дещицею) хорду дуги в 1∞ на п≥дстав≥ в≥дшуканоњ њм акс≥оми, що в≥дношенн¤ б≥льшоњ хорди до найменшоњ найменш справи, що ст¤гаютьс¤ ними дуг. ’орда ц¤ ви¤вилас¤ р≥вноњ 12/60∞ 5/3600∞. ” п≥дсумку в≥н одержуЇ таблицю хорд, в≥дпов≥дних дугам в 0∞ - 180∞ собою, що в≥др≥зн¤ютьс¤ меж, на∞1/2 . ƒл¤ визначенн¤ хорд промежных дуг в≥н приЇднуЇ до власноњ таблиц≥ стовпець пропорц≥йних частин, ≥менованих њм шестидес¤тиричными (exhcostwn), ≥ допускаЇ в границ¤х 1/2∞ ≥снуванн¤ пропорц≥йност≥ меж зм≥нами дуг ≥ в≥дпов≥дних хорд. ѕ., под≥бно його попередникам, починаючи з √ипсикла, розд≥л¤Ї окружн≥сть на 360 р≥вних частин, що п≥дрозд≥л¤ютьс¤ на половини, а поперечник на 120 частин, ¤кий д≥л¤тьс¤ на 60-ые або 1-ые частини й 3600-ые або 2-ые. Ќайменуванн¤ цих частин у переклад≥ на латинську мову, виражен≥ partes minutae primae ≥ partes minutae secundae, переб≥гли у хвилинки й секунди нов≥тн≥х мов. Ѕатьк≥вщиною цих приймань п≥дрозд≥лу окружност≥ й поперечника була ’алде¤. “ригонометр≥¤ Ї, у присв¤чен≥й њй глав≥, викладеноњ т≥льки в ≥нтересах астроном≥њ, внасл≥док що основне м≥сце належить отут сферичн≥й тригонометр≥њ, головн≥ пропозиц≥њ ¤коњ, що ставл¤тьс¤ до пр¤мокутного сферичного трикутника, виведен≥ за допомогою в≥домоњ акс≥оми ћенела¤. ѕлоска тригонометр≥¤ викладена в самих незначущих розм≥рах. 2-а¤ кн. "јлмагеста" займаЇтьс¤ розпод≥лом «емл≥ на по¤сы, довготами денька й полуденними довжинами т≥н≥ по р≥зних паралел¤х, також ¤вищами сходу й заходу. 3-¤ кн. розгл¤даЇ тривал≥сть року ( ассини) з точн≥стю до хвилин, а пот≥м викладаЇ √иппархову теоpию —онц¤. 4-а¤ кн. присв¤чена визначенню тривалост≥ м≥с¤ц¤ й викладу теор≥њ руху ћ≥с¤ц¤.