–озгл¤нувши вплив окремих момент≥в на утв≥р поземельноњ –., просто можна усв≥домити комб≥новану д≥ю 2-ух з них або вс≥х 3-х. ” ¤вищах реальност≥ перепл≥таютьс¤ вс≥ позначен≥ причини, створюючи найб≥льш складн≥ справи, чому виведен≥ в теор≥њ. ¬идатна родюч≥сть д≥л¤нки може бути, напр., парал≥зоване величезною в≥дстанню в≥д ринку, ≥ така д≥л¤нка може давати найменшу –., чому малородючий, але лежачий близько ринку й т.п. ” городках розм≥р поземельноњ ренти, на д≥л¤нках п≥д буд≥вл¤ми, ц≥лком обумовлюЇтьс¤ положенн¤м, тобто б≥льшою або найменшою близьк≥стю в≥д центру м≥стечка пли б≥льш торговельного пт його. «акон поземельноњ –. маЇ, дал≥, д≥¤ не лише дл¤ д≥л¤нок п≥д культурою с≥льськогосподарських рослин, та й в≥дносно л≥с≥в, луг≥в, рудник≥в, каменоломень ≥ т.п.
“ака теор≥¤ поземельноњ –., прийн¤та б≥льш≥стю економ≥ст≥в. « нењ випливаЇ, що земл¤ й сили природи не Ї чинником утвору ц≥нност≥, под≥бно прац≥. ѕоземельна –. виникаЇ ¤к насл≥док в≥домим образом сложившихс¤ ц≥нностей ≥ ц≥н; ≥ншими словами, поземельна –. - не причина, що створюЇ ц≥ни на хл≥б, а насл≥док њх. « по¤вою й зростанн≥ поземельноњ ренти не з'¤вл¤Їтьс¤ й не зростаЇ надбанн¤; до цього зроблен≥ ц≥нност≥ зазнають лише ≥ншому розпод≥лу. ѕроти викладеноњ теор≥њ висувалос¤ багато заперечень. ѕо погл¤ду –одбертуса, при розвитку с≥льського господарства кап≥тал не Ї безмежно множеним, а земл¤ не представл¤Їтьс¤ доступноњ дл¤ кожного бажаючого. Ќев≥рна також ≥де¤ про прогресуюче зменшенн¤ продуктивност≥ землеробського господарства : менш прибутково поставлен≥ д≥л¤нки теж дають ренту.  эри, Ѕастиа, ¬ирт ≥ ≥нш≥ заперечували, що одержуваний у с≥льському господарств≥ дох≥д Ї не –., а прибуток в≥д витраченого в землю кап≥талу.  эри пробував спростувати теор≥ю –икардо посиланн¤м на те, що пор¤док переходу в≥д одних оброблюваних д≥л¤нок до ≥нших складаЇтьс¤ в реальност≥ по ≥ншому, чому в теор≥њ; п≥вн≥чноамериканськ≥ поселенц≥, напр., займали й обробл¤ли спочатку найменш злачные земл≥ на височин≥ й лише пот≥м, з≥ скупченн¤м кап≥тал≥в, переходили до злачным низьких м≥сцевостей. ”с≥ ц≥ запереченн¤ або ≥гнорують ¤к≥сь пункти самоњ теор≥њ (напр. запереченн¤ –одбертуса), або випускають ≥з уваги абстрактна вдача положень.  райн≥ отриман≥ при припущенн≥ доступност≥ земл≥ дл¤ працюючих, при припущенн≥ обм≥ну продукт≥в пропорц≥йно к≥лькост≥ витраченого прац≥ й за умови свободи пересуванн¤ прац≥ й кап≥талу; у реальност≥ розм≥р поземельноњ –. може ви¤витис¤ нав≥ть вище передбачуваного по теор≥њ.  оли, напр., у густо населен≥й землеробськ≥й м≥сцевост≥ ≥снуЇ посилений попит на орендовану землю, те орендна плата, що представл¤Ї - коли в д≥л¤нку не вкладений кап≥тал ( у вигл¤д≥ будов, осушувальних або ≥ригац≥йних споруджень, огорож ≥ т.п.), поземельну ренту, - може п≥дн¤тис¤ суттЇво вище звичайного й всмоктувати не лише прибуток орендар¤ д≥л¤нки, але нав≥ть частина його зарплати: таке положенн¤ справи в ≤рланд≥њ й у центральн≥й –ф. ≤снуЇ ще ун≥кальна теор≥¤ –., –одбертуса. Ќа колишн≥х щабл¤х економ≥чноњ культури - замислюЇтьс¤ –одбертус - створенн¤ сировини, ≥ його промислова переробка в≥дбувалас¤ в границ¤х 1-го господарства , глава ¤кого одержував дох≥д у вигл¤д≥ –.