“аким образом рента, у широкому зм≥ст≥ слова, Ї дох≥д, що обумовлюЇтьс¤ в≥дм≥нн≥стю меж продуктом або ц≥нн≥стю, одержуваними при даних найб≥льш прибуткових ≥ найменш прибуткових, незважаючи на одноман≥тну к≥льк≥сть витраченого прац≥ й кап≥талу. –., у позначеному вище зм≥ст≥ можливо п≥дрозд≥лена на поземельну, п≥дприЇмницьку й –. таланта. Ѕ≥льш розробленоњ в економ≥чн≥й науц≥ Ї теор≥¤ поземельноњ –. ўе в 1777 г. јндерсон виклав п≥дстави даноњ теор≥њ, що не звернули на себе уваги сучасник≥в. Ќа початку XIX стор≥чч¤ ћальтус, ¬эст ≥ –икардо дали практично в≥дразу виклад теор≥њ поземельному –. “ому що по ¤сност≥ й точност≥ ц¤ теор≥¤ найкраще представлена в –икардо, те заур¤дно вона ≥ йменуЇтьс¤ теор≥Їю –икардо. ” майбутн≥й розробц≥ вопросца особлива нагорода належить н≥мецькому економ≥стов≥ й с≥льському власников≥ “юнену, ¤кий, користуючись довгол≥тн≥ми господарськими записами по-своЇму маЇтку, ретельно розробив ту частину теор≥њ поземельноњ –., у ¤кий з'¤совувавс¤ зв'¤зок –. з в≥дстанню в≥д ринку. ѕ≥зн≥ш≥ економ≥сти, примкнувши, по б≥льш≥й частин≥, до теор≥њ –икардо, занесли в нењ не досить нов≥тнього. ÷¤ теор≥¤ представл¤Їтьс¤ в наступному вид≥. ѕоземельна –. виникаЇ внасл≥док того, що к≥льк≥сть прац≥, затрачуваного на створенн¤ хл≥ба ≥ його доставку на ринок, буваЇ на р≥зних земл¤них д≥л¤нках неоднаково. ѕредставимо, що Ї три д≥л¤нки, на кожному з ¤ких затрачаЇтьс¤ на створенн¤ хл≥ба по 1000 дн≥в прац≥; на перш≥й д≥л¤нц≥ ц¤ витрата даЇ 1000 чвертей хл≥ба, на другому - 500 четв., на 3-њм лише 250 четв.; ≥ншими словами, 1 четв. обходитьс¤ на 1-м д≥л¤нц≥ в 1 денек прац≥, на 2-м - у два денька, на 3-м - у чотири денька прац≥. Ќа ринку, куди доставл¤Їтьс¤ весь хл≥б з 3-х д≥л¤нок, ≥снуЇ попит на весь цей хл≥б, ≥ тому покупц≥ повинн≥ платити за хл≥б таку варт≥сть, ¤ка покрила б витрати нав≥ть при менш прибуткових критер≥¤х; не будь попиту на ринку в розм≥р≥ 1750 чтв., найменш злачные д≥л¤нки не п≥ддалис¤ б, природно, обробц≥. “ому що ринкова варт≥сть зобов'¤зано покрити витрати прац≥ на створенн¤ хл≥ба при найг≥рших критер≥¤х виробництва й тому що на ринку передбачаЇтьс¤ одна варт≥сть, то ц≥нн≥сть усього вообщем хл≥ба на ринку обумовитьс¤ к≥льк≥стю сусп≥льно-необх≥дноњ прац≥ в 4: денька за 1 чтв. ¬ласник 1-го д≥л¤нки, затративши на створенн¤ 1000 дн≥в прац≥ (сюди врубаЇтьс¤ й прибуток, зг≥дно ≥з законом утвору додатковоњ ц≥нност≥), одержить на ринку, при продаж≥ 1000 четв., ц≥нн≥сть, що личить 4000 денькам прац≥, тобто надлишок в 3000 дн≥в, ¤кий ≥ представл¤Ї –. першоњ д≥л¤нки. ¬ласник другоњ д≥л¤нки одержати за зроблен≥ њм 500 четв. ц≥нн≥сть 2000 дн≥в прац≥, а за вин¤тком витраченого прац≥ буде мати надлишок ц≥нност≥ в 1000 дн≥в прац≥. «рештою, власник 3-го д≥л¤нки, затративши 1000 дн≥в прац≥ й виручивши на ринку за своњ 250 четв. ц≥нн≥сть 1000 дн≥в прац≥, одержить т≥льки в≥дшкодуванн¤ витраченоњ ц≥нност≥ й не буде мати н≥¤кий –.  оли знайти –. по к≥лькост≥ хл≥ба, то ви¤витьс¤, що –. першоњ д≥л¤нки буде прир≥внюватис¤ 750 четв. хл≥ба, –. другого - 250 четв.