Усюди в будинках видна запопадливість їх соорудителей дотримати симетричності й гармонію пропорцій; фасад заурядно розчленовується в горизонтальному напрямку засобом розкішних карнизів і увінчується вгорі особливо шикарним основним карнизом, що утворюють потужний виступ під крышею. Замечательнейшие з італійських будівельних пам'ятників ранешнего Р. ми знаходимо у Флоренції; це - купол того собору й палаццо Питти (створення Ф. Безсумнівно, варто згадати те, що брунеллески), палаци Риккарди (побудований Микелоццо Микелоцци), Строци (Бенедетто да Майяно й С. Кронака), Гонди (Джульяно да Сан Галло), Руччеллаи (Л. Б. Альберта) і нек. ін.; не вважаючи того, цікаві стосовні до розглянутого періоду малий і большенный венеціанські палаци в Римі (Бернардо ди Лоренцо), Чертоза в Павии (Амбр. Боргоньоне), палаццо Вендрамин Калерджи (П. Ломбарді), Корнер Спинелли, Тревизан, Кантарини й, зрештою, палац дожів, у Венеції. Тоді як мистецтво в Італії вже рішуче йшло по шляху наслідування традиційної стародавності, в інших країнах воно довгостроково трималося традицій готичного стилю. До півночі від Альп, також в Іспанії, Відродженню наступає лише наприкінці XV ст., і його ранешний період триває, приблизно, до половини наступного сторіччя, не роблячи, вообщем, нічого особливо чудового. 2-ой період Відродження - час самого пишного розвитку його стилю - прийнято йменувати "Найвищим Р." (Hochrenaissance); він простягнеться в Італії приблизно від 1500 по 1580 г. У цей час центр мас італійського мистецтва, яке возделывалось дотоле, приемущественно, у Флоренції, переміщається в Рим; завдяки вступу на папський престол Юлія II, людину честолюбного; сміливого й заповзятливого, привлекшего до власного двору найкращих артистів Італії, що займав їхніми незліченними і необхідними роботами, що й давав собою іншим приклад любові до мистецтв. При цьому батькові і його найближчих спадкоємцях, Рим стає начебто б новенькими Афінами часів Перикла: у ньому твориться величезна кількість монументальних спостроек, виконуються прекрасні скульптурні добутки, пишуться фрески й картини, що дотепер уважаються перлинами живопису: при всім цьому всі три галузі мистецтва струнко йдуть рука в руку, допомагаючи одне іншому й взаємно діючи один на одного. Прадавнє вивчається зараз найбільше ґрунтовно, відтворюється з більшою строгістю й послідовністю; спокій і гідність установлюються замісце грайливої вроди, яка становила запопадливість попереднього періоду; пригадування середньовічного зовсім зникають, і повністю традиційний відбиток лягає на все створення мистецтва. Але наслідування старим не заглушає в художниках їх самостійності, і вони, з большенный спритністю й жвавістю фантазії, вільно переробляють і використовують до справи те, що вважають доречним запозичити для нього із греко-римського мистецтва. Найкращі монументи, залишені нам італійською архітектурою даної для нас блискучої пори - знов-таки палаци й вообщем будови світської вдачі, більша частина яких заполонює нас гармонійністю й величчю власних пропорцій, добірністю розчленовуванні, шляхетністю деталей, обробкою й орнаментацією карнизів, вікон, дверей та ін., також дворами з легенями, по більшій частині двох'ярусними галереями на колонах і стовпах.