–енану й Ћ. “олстому" ("ѕравосл. ќгл¤д", 1889, є4); ≤. яхонт≥в, "¬иклад ≥ ≥сторико-критичний розб≥р вистави –. про походженн¤ Їврейського Їдинобожж¤" ("ƒодаванн¤ до ”твор≥в св. батьк≥в", 1884, ч. XXXIII). —. √одлевский, "P., ¤к людей ≥ письменник" (—пб., 1895).
–енегат (новопанцира.) - особа, отрекшеес¤ в≥д власноњ в≥ри, в ≥ндив≥дуальност≥ перешедшее ≥з христи¤нства в ≥слам.
–енесанс (≥тал. Rinascimento. франц. Renaissans = ¬≥дродженн¤) - прийн¤тий заголовок ери, що випливала в ≥стор≥њ зах≥дноЇвропейського мистецтва за, ¤к люди звикли виражатис¤, готичноњ, що й тривав ≥з середини XV до початку XVI ст≥л. ќсновне, чим характеризуЇтьс¤ ц¤ ера - поверненн¤ в арх≥тектур≥ до принцип≥в ≥ формам прадавнього, б≥льшою м≥рою римського мистецтва, а в живопис≥ й л≥пленн≥, не вважаючи того
- зближенн¤м живописц≥в ≥з природою, наиблежайшим вникновением њх у закони анатом≥њ, перспективи, д≥¤нн¤ св≥тла й ≥нших природн≥х ¤вищ. –ух у цьому напр¤мку з'¤вилос¤ спочатку в ≤тал≥њ, де 1-ые його ознаки були прим≥тн≥ ще в XIII ≥ XIV вв. (у д≥¤льност≥ с≥мейства Ќизане, ƒжотто, ќрканьи й ≥н.), але де воно твердо встановилос¤ лише з 20-х рок≥в XV в. ” ‘ранц≥њ, Ќ≥меччин≥ й ≥н. крањнах цей рух почавс¤ суттЇво п≥зн≥ше; незважаючи на це, його характеристики й х≥д розвитку, особливо в тому, що стосуЇтьс¤ до арх≥тектури, були всюди практично схож≥. ¬ообщем еру –. можна под≥лити на три пер≥оди. 1-ый з них, пер≥од так наз. "–анешнего ¬≥дродженн¤", обымает собою в ≤тал≥њ час ≥з 1420 по 1500 г. ” течете цих в≥с≥мдес¤ти рок≥в мистецтво ще не повн≥стю в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д переказ≥в недавнешнего минулого, але пробуЇ дом≥шувати до них елементи, уз¤т≥ ≥з традиц≥йноњ стародавност≥, ≥ намагаЇтьс¤ примирити меж собою т≥ й ≥нш≥. “≥льки пот≥м, ≥ лише поступово, п≥д впливом усе посильнее й посильнее м≥нливих критер≥й житт¤ й культури, живописц≥ зовс≥м кидають середньов≥чн≥ бази й змело користуютьс¤ еталонами прадавнього мистецтва ¤к у загальн≥й концепц≥њ власних добутк≥в, так ≥ в њхн≥х детал¤х. ÷ерковне зодчество залишаЇтьс¤ ще в≥рним типу васильк≥в ≥з плоскою стелею або ≥з хрестовими зводами, але в обробц≥ частковостей, у розм≥щенн≥ колон ≥ стовп≥в, у њхн≥й обробц≥, у розпод≥л≥ арок ≥ арх≥трав≥в, в обробц≥ в≥кон ≥ портал≥в, насл≥дуЇ грекоримским пам'¤тникам, при цьому прагне - по останн≥й мер≥ в ≤тал≥њ - до утвору широких, в≥льних простор≥в снутри спостроек. ќсобливо улюбленим стаЇ коринфский орден, кап≥тел≥ ¤кого зазнають р≥зним видозм≥нам, негайно дуже т¤мущим ≥ прекрасним. ўе найб≥льше, чим у храмоздательство, новизна просочуЇтьс¤ в цив≥льну арх≥тектуру, добутки ¤коњ, приемущественно палаци можновладних ос≥б, м≥ських влада й, ¤к усе говор¤ть, авторитетних людей, хоча й затримують усередин≥ себе щось середньов≥чне, але зм≥нюють власний колишн≥й кр≥пак, похмурий вдач≥ на найб≥льш прив≥тний ≥ вбраний, стають наст≥льки ж не схожими на колишн≥ замки, ¤к новеньке, найб≥льш безпечне житт¤ не схоже на тривожне ≥снуванн¤ попереднього часу. ¬ажливу роль у цих буд≥вл¤х в≥д≥грають простор≥, прекрасн≥ внутр≥шн≥ двори, обнесен≥ в нижньому й у верхньому поверхах схованими галере¤ми на арках, ¤к≥ п≥дтримуютьс¤ або колонами, або п≥л¤страми прадавньоњ форми й ≥з прадавн≥ми кап≥тел¤ми.