¬ 1857 г. загинув  атрмер ≥ в College de France зв≥льнилас¤ кафедра Їврейськоњ мови й б≥бл≥йноњ экзегетики. –. був Їдиним ≥мов≥рним кандидатом на цю кафедру, але м≥н≥стерство не зважувалос¤ надати њњ в≥домому Їретиков≥, ≥ Ќаполеон III, зам≥сть кафедри, поставив –. на чол≥ експедиц≥њ, оснащеноњ дл¤ археолог≥чного досл≥дженн¤ староњ ‘≥н≥к≥њ (1860). –езультати даного в≥др¤дженн¤, що тривав близько року, –. опубл≥кував в 1864 г. п≥д загл.: "Mission de Phenicie". …ого розкопки не особливо розширили наш≥ в≥домост≥ про ‘≥н≥к≥ю; але –. в≥дв≥дав ѕалестину, ≥ п≥д живим враженн¤м бачених м≥сць написав, п≥д час експедиц≥њ, "Vie de Jesus", у њњ початков≥й форм≥, маючи п≥д руками лише Ќов≥тн≥й «ав≥т ≥ твору …осипа ‘лав≥¤. ѕ≥сл¤ поверненн¤ до ѕарижа, –. був призначений доктором в College de France, але при критер≥¤х дуже дл¤ нього нерентабельних: товариш≥-фах≥вц≥ вважали його найб≥льше л≥тератором, коли вченим; дв≥р ≥ церква - Їретиком, л≥берали - в≥дступником, що продалис¤ Ќаполеону III. …ого вступна лекц≥¤ (видана п≥д заголовком : "De la part des peuples semitiques dans l'histoire de la civilisation", ѕ., 1862) була зустр≥нута агресивними вигуками, але минулас¤ гучною дружньою ман≥фестац≥Їю слухач≥в, тому що нов≥тн≥й доктор змело й р≥шуче виклав своњ думки на початок христи¤нства.  урс був припинений опосл¤ першоњ лекц≥њ; –. протестував особливою брошурою ("Chaire d'hebreu au College de France", H., 1862), але протест його залишивс¤ без насл≥дк≥в. “од≥шн≥й м≥н≥стр ƒюрюи запропонував йому пром≥н¤ти кафедру на видне м≥сце в державн≥й б≥бл≥отец≥; –. в≥дмовивс¤ й був позбавлений кафедри ≥мператорським декретом (1864). —коро опосл¤ того в≥н надрукував к≥лька роб≥т по Їврейськ≥й еп≥граф≥ц≥, також "Rapport sur les progres de la litterature orientale et sur les ouvrages relatifs a l'orient" (ѕара., 1868). ¬ 60-х роках вийшли й три перш≥ томи його "Histoire des origines du christianisme", що доправила йому всесв≥тню попул¤рн≥сть, "Vie de Jesus" (Ќ., 1863), "Les Apotres" (ѕ., 1866) ≥ "Saint Paul" (ѕ., 1869). як критик ≥ досл≥дник, –. суттЇво уступаЇ н≥мецьким ученим, на ¤ких в≥н дуже нер≥дко опираЇтьс¤. ≤ нав≥ть не треба й говорити про те, що його ориг≥нальн≥сть, складова й сильну, ≥ слабеньку сторону його добутк≥в, пол¤гаЇ в художньому окресленн≥ д≥¤ч≥в ≥ њх середовища. –обл¤чи упор на психолог≥ю сучасних рел≥г≥йних людей ≥ частково на свою свою, коп≥тко досл≥дивши сучасне житт¤ в ѕалестин≥ ( дл¤ даноњ нам мети –. зробив ще раз подорож на —х≥д), –. пробуЇ в≥дтворити в живий картин≥ початок христи¤нства в ранешний пер≥од його ≥стор≥њ. «в≥дси захоплюючий ентуз≥азм його книжок, зв≥дси ж ≥ кор≥нний њхн≥й недол≥к - останн≥й суб'Їктив≥зм ≥ модерн≥зац≥¤ початкового христи¤нства ≥ його д≥¤ч≥в. Ќе дл¤ кого не секрет те, що наприк≥нц≥ 60-х рок≥в –. зробив спробу вступити на пол≥тичне поприще: в≥н написав книжку, присв¤чену поточноњ реальност≥ ("Questions contemporaines", Ќ., 1868), ≥ в 1869 г. поставив у д-т≥ —ени й ћарны свою кандидатуру в законодавчий корпус. як пол≥тик. –. був л≥беральним ≥мпер≥ал≥стом, у дус≥ власного друга царевича Ќаполеона, ≥ так резюмував свою програмку: "вол¤, прогрес без революц≥њ й без в≥йни".