Він перебіг репетитором у пансіон Крузэ, де близько зійшовся з одним із власних учнів і практично однолітком, відомим потом ученим Крутило; ця дружба не залишилася без впливу на розвиток Р. Не дивлячись на численність занять у пансіоні. Р. продовжував дослідження східних мов, в 1847 г. здав усі інститутські іспити й одержав місце доктора філософії у версальському ліцеї. У тому ж році він представив в акад. написів рукопис власної першої вченої праці - "історії семитических мов" ("Histoire generale des langues semitiques"), який у свій час мав дуже принципове значення не тільки лише по філологічній ерудиції творця, але і як одна з перших спроб дослідження народної психології на підставі мови. До 1848 г. Р. не багато цікавився політичними й соц вопросцами. Лютнева революція зробила на нього потужний спогад, але не викликала в ньому особливих симпатій до демократії. У книжці: "Майбутнє науки" ("L'avenir de la science"), складеної наприкінці 1848 і в 1849 г., він проводить ідея, що не можна бажати торжества народу при його теперішньому стані, тому що воно було б ужаснее перемоги франків і вандалів: люд, але, дуже сильний, щоб перебувати в підлеглому положенні: тому потрібно підняти й освітити його. До цього часу ставляться роботи P.: "Eclaircissements tires des langues smitiques sur quelques points de la prononciation greque" (П., 1849) і "Sur l'etude du grec dans l'occident au mоyen age", за які він одержав від академії написів відрядження для наукових занять в Італію. До цього ж часу ставиться 1-ая ідея Р. про критичну історію походження християнства. "Найважливіша книжка XIX ст. - писав він тоді - буде мати назва: Критична історія почав християнства ("Histoire critique des origines de Christianisme"). Запаморочлива праця! я заздрю тому, хто його виконає. Така книжка буде працею й мого зрілого віку, коли лише не перешкодить погибель або фатальні зовнішні події". Восьмимісячне перебування Р. в Італії збудило в ньому любов до мистецтва й доповнило його розвиток в естетичному відношенні, а науковим результатом відрядження була його докторська дисертація: "Averroes et l'averroisme" (П., 1852). Побувавши близько цих пор у Берліні, де його сестра була гувернанткою в одній родині, Р., після повернення вкупі з нею в Париж, одержав місце при державній бібліотеці. В 1855 г. була видана його "Історія семитических мов"; у наступному році він був вибраний членом академії написів. За цей період часу він розташував цілий ряд статей по моралі й історії релігії в "Journal general de l'instrucеion publique", в "Revue asiatique", в "Journal des Debats" і в "Revue des deux Mondes". Ці статті були видані їм пізніше в 2-ух збірниках: "Etudes d'histoire religieuse" (П., 1857) і "Essais de morale et de critique" (П., 1859), що створили йому репутацію ліберального філософа. Близько цього часу Р. одружився на племінниці відомого художника Ари Шеффера й вступив до складу редакції "Journal des Debats". Журнальна робота не відволікла Р. від наукових занять; він перевів, з ученим коментарем, книжку Іова й Пісня Пісень і написав "Nouvelles considerations sur le caractere general des peuples semitiques" (П., 1859).