гал., 1634; "’ристос ≥з учн¤ми на шл¤ху в Ёммаус", у луврск. муз., 1648: гравюра "’ристос л≥куЇ нездорових"; "ѕоклон≥нн¤ волхв≥в", у букингемск. дв., 1657, ≥ ≥н.). ѕортрети –., у свою чергу, також реал≥стичн≥ найвищою м≥рою, не т≥льки лише точно передають зовн≥шн≥ риси, але й виражають внутр≥шн¤ вдача зображених ос≥б, увесь њхн≥й моральний вид, њх нац≥ональн≥сть, р≥д њх д≥¤льност≥.  райн≥й особливо ¤скраво п≥дкреслюЇтьс¤ девайсами, ¤к≥ живописець п≥дбираЇ, сообразу¤сь ≥з профес≥Їю представленого персонажа (≈рм≥таж. " ал≥граф", гаазький "”рок анатом≥њ", амстердамська "√≥льд≥¤ ткач≥в"). Ќезалежно в≥д властивоњ рембрандтовским роботам життЇвост≥ й зовс≥м особливих, лише одному цьому майстров≥ характерних техн≥чних приймань, про ¤ких буде сказано нижче, добутку –. р≥зн¤тьс¤ чудовою композиц≥Їю. ” його картинах ≥ гравюрах, усе ≥стотне значенн¤, що маЇ, висуваЇтьс¤, тем або ≥ншим методом, на 1-ый план, ≥ головн≥ д≥юч≥ особи характеризуютьс¤ так тонко, що в гл¤дача не залишаЇтьс¤ н≥¤ких здивувань щодо зм≥сту зображуваноњ сцени. ўо стосуЇтьс¤ до малюнка, те –. далеченько не пост≥йно женетьс¤ за його коректн≥стю, час в≥д часу в≥н пр¤мо спец≥ально вдаЇтьс¤ в переб≥льшенн¤, з очевидною метою п≥дсилити спогад; зате його начерк, под≥бно композиц≥њ, пост≥йно найвищою м≥рою виразний. ќсновна в≥дм≥тна ≥зюминка рембрандтовского колориту
- в≥дсутн≥сть барвистост≥ - зауважуЇтьс¤ ¤к у ранешних, так ≥ в п≥зн≥ших його роботах; н≥ в ¤кий з його картин немаЇ тих фарб, ¤кими блищать добутку ≥тал≥йських майстр≥в або, прим≥ром, роботи глави фламандськоњ школи - –убенса. “реба сказати те, що увага –. звернене основним образом на передачу гри св≥тла й т≥н≥, ≥ в дан≥й нам област≥ чудовий майстер стоњть на недос¤жн≥й висот≥. ” його картинах зображене представл¤Їтьс¤ ¤к би обкутаним пов≥тр¤м, ≥ гра св≥тла в дан≥й дл¤ нас насиченоњ њм атмосфер≥ робить разюч≥ ефекти. —тавл¤чи дл¤ себе завданн¤м долати труднощ≥ передач≥ того або ≥ншого св≥тлового ефекту, –. часто в≥дтворювати висв≥тленн¤ так запаморочливе й штучне, що даЇ вченим прив≥д сперечатис¤ про те, при ¤кому св≥тл≥ - денному або н≥чному - в≥дбуватис¤ та або ≥нша зображена њм сцена ( прим≥ром, попул¤рна картина амстердамського музею: "Ќ≥чний дозор"). «аур¤дно –. розпод≥л¤Ї св≥тло таким образом, що основна за значенн¤м особа або основна група картини перебуваЇ в б≥льш сильному св≥тл≥ (напр. в "”роц≥ анатом≥њ"), св≥тлов≥ ж рефлекси в≥д даноњ нам головноњ групи поширюютьс¤ на ≥нш≥ наиблежайшие до нењ особи або девайсы, ≥, зрештою, ≥нш≥ частини картини потопають у прозорому, найглибшому п≥вмороку, повному легкост≥. —погад, вироблений таким чудовим розпод≥лом св≥тла й т≥н≥, п≥дсилюЇтьс¤ тим, що б≥льш осв≥тлен≥ частини виписан≥ найб≥льше коп≥тко, чому ≥нш≥ трактован≥ велике й соковито, час в≥д часу лише нат¤ками. ћайстерн≥сть в област≥ передач≥ св≥тла й т≥н≥ виробл¤лос¤ в –. р≥вном≥рно. ” власних перших, за часом, роботах –. намагавс¤ зображувати природу в тому вид≥, ¤к вона йому представл¤лас¤, без погон≥ за св≥тловими ефектами, хоча вже й у цю пору в його утворах прослизають нат¤ки на майбутню рембрандтовскую св≥тлот≥нь (напр.