Посередині портретів Саскии більшою популярністю користуються: - "портрет дружини P." (у кассельск. гал.), "Портрет Саскии" (у дрезд. гал.) і "Р. з його женою" (там же). Але, щастя й достаток випали на частку чудовому майстрові не навічно. В 1642 г. Саския померла; від семирічного шлюбу в неї було чотири малят, з яких лише один нащадок, Титюс, пережив свою мама. З даної нам пори події Р. міняються до гіршого; хоча він і відшукав для себе подругу життя в особі власної служниці Гендрикие Ягерс, на прізвисько Стоффельс, від якої народилася в нього дочка, але речовинний добробут його похитнувся внаслідок, що опанувала їм страсті до коллекционерству художніх предметів і рідкостей. Він розтрачував на їхню масу засобів до такого ступеня, що в 1656 г. був оголошений неспроможним боржником, а в 1658 г. був повинен кинути власний будинок і переселитися в готель. Щоб посприяти власному співмешканцеві, Гендрикие, укупі з його нащадком заснувала компанію, для торгівлі картинами, естампами, гравюрами на дереві й різними рідкостями. Незважаючи на те, справи Р. ішли всі ужаснее й ужаснее, особливо опосля кончини Гендрикие, близько 1661 г. Чрез сім років загинув і нащадок художника, Титюс. Очутившись у млосному речовинному положенні, Р. не втрачав, але, енергії, багато працював, і все-же, при всій власній працьовитості, не міг вийти зі стиснутих подій. Передумовою тому було те, що смаки публіки в цей час помінялися, і великий, соковитий лист Р., його приймання трактувати висвітлення, зосереджувати висвітлення в одному пт і залишати інші частини картини в тіні й півтіні, не стали подобатися аматорам мистецтва, які стали захоплюватися копітко виконаною, світлим живописом. Р. мозг. в останній бідності, у перших числах жовтня 1669 г. На противагу короткозорому суду сучасників цього майстра, вирок потомства поставив його на найвище місце в історії мистецтва. Р. - самий відповідний представник голландської школи живопису; у його творчість більш багато й всебічно відбилися тенденції даної для нас школи, і завдяки незвичайному генієві, яким наділила його природа, добутки його є як би синтезом усього північного живопису. По власному світогляду, Р., спочатку, найглибший реаліст: реалізмом перейняті всі його роботи, незалежно від того, з якої області він черпає для їхні сюжети. Навіть у таких зображеннях, як міфологічні, Р. не відмовляється від реальності, представляє для себе грецьких богів і богинь у вигляді сучасних йому голландців і голландок ( як напр. в эрмитажной "Данае"). Ще більш того: у якихось картинах подібного роду, він начебто б намагається відринути від себе всяка вистава про властиву прадавнім богам вроді форм, і спеціально вдається в якусь карикатурність (напр. "Ганимед" дрезденського музею). Що стосується до картин Р. на релігійні теми, те хоча й у них він залишається вірний реалістичному напрямку й одягає фігури в костюмчики власного часу, але, у цих добутках яскраво виражається тепле й побожне почуття, як напр. тоді, коли живописець персоніфікує Рятувальника, Богоматір, учнів і послідовників Христових ("Зняття із Хреста" в эрмит.