на різних сталевих дорогах, а також теоретичні дослідження дали можливість виробити якісь вимоги, які визначають якість сталі, уживаної на вироблення рейкової сталі; вага Р. залежно від ваги поїздів, що рухаються по них, і співвідношення меж головними розмірами профілю Р. За старих часів Р. прокочувалися тільки зі зварювального заліза, добутого пудлінгуванням. Для перших сталевих доріг у Рф Р. привозилися через границю. Для запровадження рейкового виробництва в Рф уряд сприймав різні заходи, при цьому застосовувалися: заборона споруджуваним сталевим дорогам уживати Р. закордонного виробництва, найвищі охоронні мита, урядові замовлення й видача премій російським рейкопрокатним заводам. До 1893 г., коли видача премій закінчилася, заводам сплачено було урядом, не вважаючи замовлень за завищеними цінами, однієї премії вище 23000000 р. 1-ые сталеві Р. у нас зроблені були в 1846 г. на заводі Гутабанкова, потім рейки стали выделываться на Уральських заводах (Нижнетагильском, Алапаевских, Камско-Воткинском), а спільно, з появою металургійної індустрії на півдні Рф і перехід до залізних Р. (в 1860 - 70 гг.) розвилося сталерельсовое створення й на інших заводах. Спочатку 1890-х рр. выделывалось ок. 10 милл. пд., у дійсний час - вище 20 милл. пд. Р. У Рф почали виробляти залізні Р. казенні Воткинские фабрики, в 1867 г. Створення залізних Р., зараз практично тільки використовуваних, стало ймовірним, завдяки введенню бесемерівського процесу виготовлення стали. У поточний час матеріалом для Р. служить бесемерівська й томасівська сталь, а також мартенівська. Удосконалення цих дій віддало можливість виробляти сталь досить, як усе знають, рівномірну по составу й у такому большенном кількості, що рейкопрокатні фабрики, із продуктивністю в 4000 - 5000 Р. у недельку, не представляють зараз чого-небудь надзвичайного. Величезні фабрики, напр. - Круппа в Німеччині, Томсона у Великобританії, можуть прокочувати до 1000 - 1700 Р. у день. При початку введення залізних Р. щодо матеріалу ставилися величезні вимоги; так, напр., часто пропонувався тимчасовий опір па 75 кгр. на кв. мм., при твердості відповідної пружинної сталі. Р. зі схожої сталі справді не багато зношуються, але зате внаслідок недостатньої в'язкості вони хрупче й частіше вибухають, особливо в потужні морози. Схожу міцність і твердість виявляють тільки Р., до складу матеріалу яких заходить істотна кількість вуглецю (0,4 - 0,5%), при змісті фосфору менш 0,08% і кремнію менш 0,06%. Дуже хочеться підкреслити те, що більша частина металургів Великобританії й Америки дотримуються цього состава. Європейські техніки, воліючи рівномірність зношування, що залежить від найбільш рівномірного состава стали, що й перебуває у зв'язку із сиим величезну крепкость у шляху, виробляють найбільше мягенькую сталь, що наближається по власному составу до литого заліза. У цьому матеріалі вуглецю менше й необхідна твердість досягається присутністю більшої кількості кремнію й марганцю. За російськими правилами Р. виготовляються зі сталі зі змістом вуглецю не найменш 0,4%, фосфору найменш 0,1% і сірки найменш 0,1%.