¬ ≥нших вар≥антах ¤ри виход¤ть не до р≥к ≥ р≥чкам, а на ровненькие пол¤, ≥ утворюють на них ще б≥льше прим≥тн≥ конуси виносу.  оли породи в нас практично всюди допускають розмив, тобто ≥нша под≥¤, надзвичайно принципове й вир≥шальне, кр≥м рослинност≥: це загальний схил м≥сцевост≥ або вертикальна в≥дстань в≥д верхн≥х частин р≥внини до, що примикають р≥к. ƒе схил надзвичайно малий, ¤к, напр., у б≥льш≥й частин≥ Ќовоузенского в. —амарськоњ губ. або ƒн≥провського в. “аврической губ., там ¤ри не утворюютьс¤, тому що пад≥нн¤ води недостатньо дл¤ цього. Ќапроти того, де схили надзвичайно значн≥, ¤к, напр., на правом бережу ¬олги, в≥д Ќижнього Ќовгорода до ÷арицина, або на правом бережу ƒн≥стра в ѕод≥льськ≥й губ., там ¤ри дуже численн≥ й мережа њх стр≥мко виростаЇ, ¤к лише торкнута людиною природн¤ рослинн≥сть. Ќ≥ в перв≥сному степу, н≥ в л≥с≥ нов≥тн≥х ¤р≥в не з'¤вл¤Їтьс¤, ≥ немаЇ росту ¤р≥в засобом отвершков; розмиванн¤ йде лише в незм≥нних водотоках, на рахунок њх дна й бок≥в. јле коли людей п≥дм≥нюЇ л≥с або степ полем, тод≥ зникаЇ колишн¤ ст≥йк≥сть ≥ йде розмиванн¤ й намиванн¤ у величезних розм≥рах. ÷е залежить в≥д того, що на поле, в-1-х, в≥дсутн≥ т≥ мертв≥ покриви, ¤к≥ захищають поверхню в л≥с≥ в≥д розмиванн¤, ≥ при цьому не так довгостроково буваЇ густий ≥ суц≥льний рослинний покрив, ¤к у степу. •рунт нав≥чно залишаЇтьс¤ оголеноњ й просто розмивноњ; п≥д час мороз≥в або потужних жаров утворюютьс¤ маленьк≥ трещинкы, пот≥м сн≥гов≥ пов≥дд¤ й зливи р≥вном≥рно розширюють њх, а там уже з'¤вл¤Їтьс¤ й реальний ¤р. —п≥вв≥дношенн¤ наших ¤р≥в з рослинн≥стю зовс≥м так само ¤сно, ¤к ≥ в≥дношенн¤ њњ до г≥рських поток≥в. ≤ в нас, ¤к в альп≥йських департаментах ‘ранц≥њ, у ¤кихось вар≥антах ¤ри перестають рости опосл¤ того, ¤к схили њх стали трохи отложе й покрилис¤ травичкою або л≥сом, ¤ких людей не торкаЇ. ўе посильнее, чим наш≥ чорноземн≥ губерн≥њ, порита ¤рами частина п≥вн≥чного  итаю. ѕо середньому плину р. ’уанхе ≥ њњ основних приплив≥в перебувають прадавн≥ культурн≥ област≥ с≥вба.-зап.  итаю, де плуг безрозд≥льно пануЇ 4000 рок≥в. ƒо того ж порода отут дуже просто розмивна, що й даЇ злачную ірунт (так назыв. лес), природн¤ рослинн≥сть здавна винищена, ≥ потужн≥ л≥тн≥ дощики дуже просто розмивають ірунт, утворюючи большенные ¤ри з вертикальними ст≥нками. ” суху пору року, тобто в продовженн¤ 6 - 7 м≥с¤ц≥в у роц≥, в≥тер теж спри¤Ї рухливост≥ земл≥ даноњ дл¤ нас крањни. ѕриголомшливий опис њњ знаходимо в книжц≥ н≥мецького геолога-географа –ихтгофена ("China", т. 1). ≤нша форма –. пануЇ в м≥сцевост¤х, ¤к≥ п≥вденн≥ слов'¤ни йменують кражем, а н≥мц≥ карстом (Karst, франц. Causse, ≥тал. Carso). ÷ей вид поверхн≥ можна йменувати вапн¤ною пустелею. ¬она з'¤вл¤Їтьс¤ там, де порода - грубозернистий вапн¤к ≥ природн¤ рослинн≥сть винищена людиною; печери й п≥дземн≥ р≥ки характерн≥ вообщем м≥сцевост¤м, де, зрештою, переважаЇ дана порода, але там, де дощики ск≥льки-або р¤сн≥ й рослинн≥сть не винищена людиною, - там виростають густ≥ л≥си, ≥ хоча не досить джерельноњ води, але ≥снуЇ густий рослинний перегн≥й, ≥ под≥бн≥ крањни п≥ддаютьс¤ землеробству при в≥дом≥й обережност≥; по ≥ншому перегн≥й стр≥мко вимиваЇтьс¤, оголюЇтьс¤ грубозернистий вапн¤к - ≥ крањна перетворитьс¤ в пустелю.