™вропи вже здавна охрестили арх≥тектурою скель. –озмиваютьс¤ г≥рськ≥ балки ≥ ¤ри, ≥ вм≥ст њх виноситьс¤ дал≥, частиною доноситьс¤ до мор¤, частиною розпод≥л¤Їтьс¤ по поверхн≥ р≥внин, у п≥дошви ¤р≥в ≥ г≥рських поток≥в. Ќадзвичайно важлив≥ досл≥дженн¤ над г≥рськими потоками, виготовлен≥ в крайнЇ нап≥встор≥чч¤ у ‘ранц≥њ. Ќеобх≥дно в≥дзначити те, що сюррель установив 3 головн≥ частини г≥рських поток≥в: зверху - прийомний басейн (bassin de reception), усе найб≥льш розмивний текучими водами, що зб≥гають ≥з г≥р, пот≥м канал (canal d'ecoulement), уздовж ¤кого заур¤дно не в≥дбуваЇтьс¤ н≥ розмиванн¤, н≥ в≥дкладанн¤ нанос≥в, ≥, зрештою, так ≥менований конус в≥дкладанн¤ (cone de dejection), там, де г≥рський пот≥к виходити в найб≥льш широку р≥внину або на р≥внину й де ухил суттЇво миниатюризируетс¤. —ередина конуса в≥дкладанн¤ суттЇво вище, чим боку, ≥ це спри¤Ї нест≥йкост≥ м≥сцевост≥, тому що г≥рський пот≥к зовс≥м не складно м≥н¤Ї своЇ дож≥, затопл¤ючи й змиваючи все, що йому противитьс¤. ”же —юррель указав на те, що ≥снуванн¤ реальних спустошливих г≥рських поток≥в залежить в≥д 3-х обставин: вдач≥ г≥рських пор≥д, кл≥мату й рослинност≥. ћ≥сц¤ми у ‘ранц≥њ вдалос¤ простежити 4 пер≥оду розвитку г≥рських поток≥в. “ак, напр., частина кам'¤нистоњ дельти –они,  ро (Crau), уважаЇтьс¤ французькими геологами конусом виносу р. ƒюрансы, припливу –они. ¬они замислюютьс¤, що така спустошлива д≥¤льн≥сть г≥рських поток≥в була до к≥нц¤ льодовикового пер≥оду, у той час, коли лише що пропали масивн≥ г≥рськ≥ льодовики, дощики були обильнее, чому зараз, а г≥рськ≥ схили не встигнули ще од¤гтис¤ рослинн≥стю, особливо л≥сами. ѕот≥м, коли ц¤ рослинн≥сть з'¤вилас¤, крањна була ще не досить населена, ≥ людина не винищувала л≥с≥в дл¤ оранки й пасовищ - г≥рськ≥ потоки заспокоњлис¤ або, ¤к виражаЇтьс¤ —юррель, потухли (s'eteignaient). ѕ≥дтвердженн¤ цього спозирають у тому обставин≥, що б≥льша частина сучасних с≥л ≥ пол≥в розм≥щене на конусах виносу г≥рських поток≥в, тобто там, де, при сьогодн≥шн≥х критер≥¤х, њм загрожуЇ б≥льша небезпека опосл¤ кожноњ зливи. ѕот≥м, крањна насел¤лас¤ вс≥ густ≥ше й густ≥ше; пол≥пшенн¤ дор≥г дозволило вирубувати й звозити л≥с, що зростаЇ нав≥ть на крутих схилах, а непом≥рн≥ пасовища винищили л≥сову поросль опосл¤ вирубки л≥су; тод≥ майже вс≥ г≥рськ≥ потоки знову показали свою спустошливу д≥¤льн≥сть, зриваючи ц≥л≥ пол¤ з г≥рських схил≥в ≥ затопл¤ючи й занос¤чи п≥ском ≥ галькою пол¤ на конусах виносу, у виходу г≥рських поток≥в у широк≥ р≥внини. яри на наш≥й р≥внин≥, природно, далеченько не домагаютьс¤ тих чудових розм≥р≥в, ¤ких домагаютьс¤ г≥рськ≥ потоки, ≥ не в змоз≥ створювати таких спустошенн≥, але зате число њх ще б≥льше, ≥ тому що вс¤ р≥внина складаЇтьс¤ з м¤геньких пор≥д, то розмиванн¤ отут ≥де зовс≥м не складно; ≥ в загальному виходить ¤вище, схоже з тим, ¤ке маЇ м≥сце в горах. –озмив ¤р≥в ≥де п≥д час сн≥гового пов≥дд¤ й опосл¤ заливних дощик≥в. “ам, де схил дна ¤ру миниатюризируетс¤, з'¤вл¤Їтьс¤ реальний конус виносу. “ак, напр., у «адонському в. ¬оронезькоњ губ., у селища ƒмитр¤шевки, до ƒону виходить ¤р, що несе наст≥льки не мало нанос≥в, що вони поширилис¤ поперек усього ложа ƒону, ¤кий отут удобопроходим убр≥д.