ѕот≥м опал≥ листи або хво¤, мохи й т.п. утворюють суц≥льний, частиною мертвий, частиною живий рослинний покрив, по ¤кому дощова й сн≥гова вода тече, не розмиваючи земл≥, що перебуваЇ п≥д ним, ≥ збираЇтьс¤ в незм≥нн≥ водотоки, по ¤ких домагаЇтьс¤ мор≥в або величезних внутр≥шн≥х озер. ¬ообщем можна сказати, що рослинн≥сть Ї умовою й руйнуюч, ≥ збер≥гають земну кору. ѕоруч ≥з вуглекислотою й вод¤ною парою пов≥тр¤, поруч ≥з попеременным замерзанн¤м ≥ таненн¤м води в розпадинах скель, рослинн≥сть 1-а¤ роздр≥бнюЇ њх ≥ робить ірунт дл¤ ≥нших рослин, меж ≥ншим ≥ культурних. јле руйнуючи, або поточнее, подр≥бнюючи гори, густа рослинн≥сть спри¤Ї й тому, що роздр≥бнен≥ частини гори, що утворювали вже ірунт, залишаютьс¤ на м≥сц≥; вона захищаЇ њх в≥д розв≥ванн¤ в≥тром ≥ розмиванн¤ текучими водами й дощиком. Ќа ё —оед. Ўтат≥в, п≥д одн≥Їю й тою же широтою, зустр≥чають гран≥т схожого состава на мокруватому ё¬, у  арол≥н≥, ≥ на сухому ё«, в јризоне. ” крайн≥й м≥сцевост≥ гори мають р≥зк≥ обриси, гори крут≥, меж тем ¤к на ё¬ —оед. Ўтат, де тепл кл≥мат й багатств вод у пов≥тр й ірунт, на величезн глибин не можна зустр≥ горы, ќсколки займають большенную товщину й ≥з власноњ сторони покрит≥ густою л≥совою рослинн≥стю, ¤ка захищаЇ њх в≥д розмиванн¤.  оли виключити п≥ски й обмежитис¤, основним образом, м≥сц¤ми, поритими ¤рами й г≥рськими балками, або ж непоритими - потр≥бно визнати в≥дпов≥дн≥сть у природних критер≥¤х меж силами руйнуючими й силами закр≥пл¤ючими ірунт. –уйнуванн¤ йде стр≥мко там, де зустр≥чаютьс¤ рыхловатые, просто розмивн≥ породи, з одн≥Їњ сторони й величезна к≥льк≥сть води з ≥нший, незалежно в≥д того, зв≥дки Ї ц¤ вода. јле, начебто б на противагу, чому пухк≥ше порода й чому обильнее опади в л≥тню пору року й чому найб≥льше виходить води в≥д таненн¤ сн≥гу навесн≥, тем благопри¤тнее умови дл¤ рослинност≥. ” департамент≥ ¬ерхн≥х јльп, де г≥рськ≥ потоки особливо гр≥зн≥ й спустошлив≥, об'Їдналис¤ в найвищому ступен≥ дв≥ головн≥ умови дл¤ њхньоњ д≥¤льност≥: навесн≥ й в ос≥нню пору падають дуже потужн≥ зливи, а г≥рськ≥ породи просто розмивн≥. ÷е багатство води й рыхлость пор≥д неодм≥нно спри¤тлив≥ дл¤ рослинност≥, ≥ в майже вс≥х м≥сц¤х, нав≥ть практично всюди, поверхн¤ покрита густими л≥сами або найвищими травками. ” наш≥й чорноземн≥й смуз≥ й вообщем у трав'¤них степах точно так само в природньому стан≥ перебувала р¤сна рослинн≥сть, дл¤ ¤коњ була надзвичайно спри¤тлива рыхлость земл≥, таненн¤ р¤сних сн≥г≥в ≥ потужн≥ зливи л≥тн≥х м≥с¤ц≥в. ” м≥сц¤х найб≥льш сухих умови найменш спри¤тлив≥ дл¤ рослинност≥; укуп≥ з тим ≥ зр≥дка бувають потужн≥ зливи, найменш виходить води в≥д таненн¤ сн≥гу, тому й отут Ї ¤кась р≥вновага меж силами, що збер≥гають, що розмивають ≥, тобто й т≥, ≥ ≥нш≥ слабк≥ше. ѕор≥внюючи меж собою крањни, де переважаЇ гранувати, спозираЇмо наступне: ¤к в≥н н≥ твердий, ¤к н≥ важко п≥ддаЇтьс¤ здр≥бнюванню, але там, де ми маЇмо воду, - там ≥ гран≥т легше п≥ддаЇтьс¤ розмиванню й здр≥бнюванню, але зате й найб≥льше покриваЇтьс¤ рослинн≥стю.  р≥м фактично опуклих частин земноњ поверхн≥, г≥р, можна сказати, що р≥шуче переважаЇ розмиванн¤ текучими водами, по останн≥й мер≥ в м≥сцевост¤х ск≥льки-або мокруватих, ≥ воно утворюЇ те, що вчен≥ «ап.