јтакамы, “арапака, з њњ сел≥тр¤ними покладами ≥ т.д. јле, про ¤к≥сь частини —ахари подорожани виражаютьс¤ по ≥ншому й мовл¤ть про досить крут≥ височини, по останн≥й мер≥, м≥сц¤ми. ћоже бути, вообщем, помирити ц≥ р≥зн≥ описи, крайн¤ форма –. зустр≥чаЇтьс¤, ¤к здаЇтьс¤, там, де переважають тверд≥ породи, ≥ тому що отут немаЇ д≥¤льност≥ текучих вод, дощик≥в ≥ вод¤ноњ пари, те крут≥ височини долее збер≥гаютьс¤. ѕро що одностайно св≥дчать подорожани, це про те, що в пустел≥ панують не текуч≥ води, а в≥три. ¬≥тер також руйнуЇ, в≥н же й творить, Ї так ≥менована стату¤ за допомогою в≥тру, засобом удар≥в часток п≥щанику або галечник≥в про тверду гору, глибоко њњ, що борозн¤ть, що й в≥дривають в≥д нењ найб≥льше або найменш значим≥ шматочки. ѕил усюди носитьс¤ в пов≥тр≥, де лише Ї досить маленьк≥ часточки; особливо пов≥тр¤ улоговин ÷ентральноњ јз≥њ повсевременно заповнений пилом, ≥ чуйний лише в≥тер трохи ослабне, то частина пили падаЇ на землю - одним словом, виходить ¤вище, зовс≥м схоже з тим, що в≥дбуваЇтьс¤ ≥з твердими опадами, скаламученими у вод≥. як ослабнув плин, так б≥льш б≥льш≥ з них ос≥дають на дно. “аким образом д≥¤ в≥тру в значимому ступен≥ спри¤Ї вир≥внюванню нер≥вностей, тому що в улоговин ах в≥тер слабк≥ше, ≥, сл≥д., частина пили ос≥даЇ й заповнюЇ њх. ѕот≥м, тому що текучих вод д≥¤, що отут не досить ≥ розмиваЇ, њх дуже слабке, то в таких крањнах р≥вном≥рно пропадаЇ пов≥домленн¤ з морем, з'¤вл¤Їтьс¤ р¤д внутр≥шн≥х замкнених улоговин , кожна з≥ своњм солоним озером, а при найб≥льш сильному висиханн≥ - сухим солонцем. «овс≥м в≥дм≥нний в≥д цього в майже вс≥х в≥дносинах –. трав'¤ному степу, хоча ¤кась под≥бн≥сть ≥ Ї. ”же здавна побачене, що трав'¤н≥ степи, ¤к ≥ болота, займають найб≥льше ровненькие частини земноњ поверхн≥, чому л≥су, ≥ њсти п≥дстава мислити, що сам рослинний покрив цьому спри¤Ї. Ќайб≥льше або найменш шикарна рослинн≥сть трав'¤них степ≥в ≥мов≥рна т≥льки при ще найб≥льш р¤сних опадах, чому т≥, ¤к≥ падають у пустел≥, след. д≥¤, що розмиваЇ, вод, ¤к дощових, так ≥ текучих, отут неодм≥нно в≥д≥граЇ вже б≥льшу роль. ÷≥ води й рослинн≥сть роз'¤сн¤ють –. степ≥в.  оли так або по ≥ншому утворювалас¤ трав'¤на рослинн≥сть на найб≥льш крутому схил≥, те опосл¤ потужних дощик≥в ірунт повзе й трав'¤на рослинн≥сть не може њњ стримати, поки суттЇво не поменшаЇтьс¤ ухил; з ≥ншоњ сторони, сама ц¤ рослинн≥сть спри¤Ї вир≥внюванню нер≥вностей, затримуючи найб≥льш маленьк≥ часточки земл≥: зв≥дси р≥внинна вдача й дом≥нуванн¤ мелкозема - ¤вище, идиентично побачене нашими вченими в степах ™вропейськоњ –ф ≥ п≥вденноамериканськими - у тих прер≥¤х. ” недоторканому степу зр≥дка бувають крут≥ ¤ри й водотоки, а вода збираЇтьс¤ в маленьких пологих блюдцеобразных улоговин ках ≥ там застоюЇтьс¤. «овс≥м по ≥ншому справа йде в л≥с≥. як здаЇтьс¤, л≥с необх≥дно визнати формою рослинност≥ найб≥льш обмеженоњ, тобто найб≥льш сохран¤ющей той –. м≥сцевост≥, ¤кий ≥снував т≥льки в≥н з'¤витьс¤. ƒо того ж немаЇ сумн≥ву в тому, що л≥с в≥дм≥нно вкор≥нюЇтьс¤ на таких крутизнах, де суц≥льного трав'¤ного покриву бути не може.