"De rudiments hebraicis" - наполовину граматика, наполовину словник єврейської мови, з єврейським текстом для вправ. Р. користувався для цієї праці матеріалом, зібраним середньовічним словарником і грамматиком Давидом Кимхи. Необхідно підкреслити те, що праці Р. по евр. мові були найвищою мірою коштовні як для богословів, так і для філологів. Лише з пізнанням евр. мови ймовірна була перевірка якихось частин Вульгаты, у яку укралося багато помилок. Вульгате сам Р. протиставляв "Veritas hebraica". Лютер високо цінував Р., називаючи його своїм татом; учнями його була Меланхтон і Эколампадий. В 1509 г. Р. викликаний був на парі євреєм-перекрещенцем Пфефферкорном. Тривалий літературний конфлікт, що з'явився меж обома, по справедливості вважається вищим пт розвитку нем. гуманізму. Пфефферкорн запропонував спалить усе евр. книжки й силою змусити євреїв відвідувати християнські храми. Р. повстає проти цієї пропозиції. Він підрозділяє все евр. книжки на кілька категорій (Свящ. Писання Старого Завіту, Талмуд і т.д.) і обґрунтовує, що в кожній з них є багато корисного й для християн. Ликвидирование всіх евр. книжок євреї порахували б за підтвердження того, що християни самі не переконані в правоті власної справи. Р. рекомендує відкрити в кожному німецькому інституті, на 10 років, по дві кафедри єврейської мови. На закінчення він пригадує, що воля сповідання обіцяна євреям самими імператорами. Пфефферкорн, у трактаті "Handspiegel" різко й грубо зачепив Р., обвинувачуючи його навіть у підкупі євреями. Р. відповідав брошурою "Augenspiegel", де волав до солідарності всіх учених сил Німеччини проти Пфефферкорна і його парти. Кельнські доминиканцы, з Гохстратеном на чолі, не могли кинути без відповіді брошуру Р.; суперечка крайнього із Пфефферкорном був перенесений на церковний форум. Богословський факультет кельнського інституту затребував від Р., щоб він вилучив з реалізації всі свої твори за євреїв і на публіці відрікся від Талмуда. Зав'язалася нескінченна літературна боротьба Р. і його прихильників з кельнськими реакціонерами. Имп. Максиміліан, курфюрст майнцский і всі гуманісти прийняли сторону Р. Кельн і Майнц зробилися центрами 2-х неприємних напрямків - обскурантизму й гуманізму. Тато Лев X, до якого звернулися в розпал суперечки, надзвичайно ліберально відніс до Р. і повелів навіть відкрити кафедру єврейської мови в Римі. Лише в 1520 г., коли реформаційний рух став загрожувати Риму, тато змінив своє відношення до рейхлиновскому справі й видав указ проти Р. Рейхлиновский суперечка викликала вихід у світло відомого збірника: "Листа чорних людей", у якому, але, сам Р. ролі не сприймав. Р. був настільки ж видатним елліністом і латиністом, як і гебраїстом. Його іменуванням нерідко йменується та грецька вимова, яка, на противагу эразмовскому атацизму, позначається словом итацизм. Скульптура Р. заходить до складу монумента реформації, спорудженого у Вормсе. Найкраща монографія про Р. належить Л. Гейгеру: "Job. Reichlin, sein Leben und seine Werken" (Лпц., 1871).