Повне зібрання літературних творів Р. видане в Лондоні в 1797 і 1835 г. Ср. Farrington, "Memoires of the life of Sir Joshua Reynolds" (Лонд., 1809); Leslie and Taylor, "Lite and times of R." (2 т., Л., 1864 - 65); Collins, "Sir Joshua R. as portrait-painter" (Л., 1873); Chesneau, "Joshua R." (Л., 1887); Cl. Phillips, "Sir Joshua R." (Л., 1893) та ін. Л. С.
Рейтари ( від ньому. Reiter, наїзник) - наймані кінні полки. Наприкінці XVII стол. вони становили найкращу й більш численну частину кавалерії. У Рф Р. належали до військ іноземного ладу. 1-ый копейно-рейтарський полк був сформований в 1632 г.; 2/3 особового складу були російські, 1/3 - закордонні інструктори. До кінця сторіччя число таких полків дійшло до 25. Із часу Петра Вів. заголовок Р. найбільше в російській армії не зустрічається.
Рейхлин (Іоанн) - іменитий нем. гуманіст, род. в 1455 г. у Пфорцгейме; навчався в міській школі, був придворним півчим у маркграфа Баденського. Нащадок крайнього Фрідріх, ровесник Р., здружився з ним і побрав його із собою в Париж, де вони обоє вивчали античні мови. В 1478 г. Р. ще раз відвідав Францію й займався в Орлеані й Пуатье юридичними науками. Зробившись одним з радників вюртембергского барона Эбергарда, він зробив укупі з ним ряд поїздок по Німеччині й побував в Італії, де удосконалювався в єврейській мові, яка стала вчити ще в Парижу. З італійських гуманістів найбільший вплив на Р. мали Фичино й Пико делла Мирандола. Після повернення в Штутгарт Р. зробився асессором верховного суду й прокурором домініканського ордена для Німеччини; нерідко виконував і дипломатичні доручення. Правитель Фрідріх III звів його у дворянську гідність. Пізніше Р. був доктором у Гейдельбергові, потім в Ингольштадте й Тюбингене. Загинув в 1522 г. Свої неосяжні пізнання Р. виклав у цілому ряді творів. Вища й основна нагорода його - це дослідження єврейської мови і єврейської філософії; ентузіазм його до крайньої був як філологічним, так і теологічним і магічним. В 1494 г. вийшов трактат Р.: "De verbo mirifico", в 1506 г. - "Derodimentis hebraicis", в 1517 г. - "De arte cabbalistica libri V.", в 1518 г. - дослідження про наголоси й орфографії єврейської мови. "De verbo mirifico" служить як би введенням до "De arte cabbalistica". У цих 2-ух працях Р. зупиняється на ново-пифагорейской і каббалистической філософії. Під Verbum miriticum розуміло в Каббале "letragrammaton" - тобто загадковий стан 4 букв lhvh, "непорівнянне найменування, не придумане людьми, а дароване їм Богом". 1-ая буковка цього слова, відповідаючи числу 10, означала, по пифагорейскому тлумаченню, початок і кінець усіх речей, 2-ая рівнялася 5 і означала з'єднання Божества (триєдності) із природою (двуединства по Платону й Пифагору); 3-я означала 6 і представляла підсумок єдності, двуединства й триєдності (1+2+3 = 6); крайня знову відповідала 10, але позначала вже людську душу. Приймання кабалістики є синтезом думок єврейських, грецьких прадавніх і християнських. По погляду Р., ново-пифагорейское навчання було затісно з'єднано з каббалой; обоє прагнули підняти дух людський до Бога, обоє проповідували перетворення земного життя й необхідність подготовления до небесного блаженства.