В 1749 г. він відправився в Італію, де вивчав добутку величних майстрів, більшою мірою Тиціана, Корреджо, Рафаеля, Мікеланджело. Після повернення до Лондона, в 1752 г., він скоро склав для себе звучну популярність, як незвичайно якісний портретист, і зайняв найвище положення посередині британських живописців. Будинок його зробився збірням пт для видатних людей мозку, смаку й таланта. З ініціативи Р. у перший раз завелися в Лондоні суспільні художні виставки. В 1763 г. він, укупі з Перси, Гольдсмитом і ін., заснував літературне суспільство, а в 1768 був вибраний у президенти новозаснованої царської академії мистецтв і, із цієї нагоди, зведений у дворянську гідність. В 1784 г. подароване йому звання першого царського простого живописця. За рік до власної погибелі він втратився зори. Р. можна вважати родоначальником дійсного британського живопису - основоположником того ее напрямку, що відрізняє, яке прагне, основним образом, до глибини тону й соковитості листа й не залишився без впливу на інші нові школи, особливо на французьку й англійську. Фактично говорячи, Р. був еклектик, що вмів у власній творчості доречно з'єднувати властивості декількох улюблених їм майстрів, що відразу наслідував Тиціану, Рубенсу, Рембрандту й Корреджо. Усього краще вдавалися йому портрети, примітні по подібності, виразності, розкішній постановці фігур, розумному добору аксесуарів і сміливій, соковитій манері листа. Як на головні добутки Р. у портретному роді слід указати на "Лордаизгнанника" (у лонд. нац. галереї), портрети барона Мальборо із дружиною й шістьома дитинками (у бленгеймск. галереї), лорда Гитфильда, віконта Дж. Альтгорна, графині Бют, герцогині Бюкклейх, катастрофічної акторки Сиддонс, Неллі Обрин, леді Гамильтон, леді Каппель, свій портрет художника, "Страуберийскую даму" (у марко. Гертфорда), "Даму з муфтою", "Містрис Мейер у вигляді Гебы" (у бар. Ротшильда, у Лондоні), "Малеханького Самуэля" (у музеї в Монпельне) і ін. Що стосується до історичних картин Р., те вони суттєво уступають його портретам; композиція мучається в їхньою вимушеністю, недоліком шляхетності й відсутністю справжньому життя, хоча посередині них зустрічається багато таких, у яких видна майстерність висококласного живописця, які напр. "Погибель кардинала Бофорта" (у Дульвичской колегії, біля Лондона), "Погибель Уголино і його отпрыской", "Амур, що розв'язує пояс Венери" (у лонд. национальн. галереї) і нек. ін. В Имп. Не для кого не секрет те, що ермітажеві є три картини Р.: "Маля Геркулес, що удушающий змія" (№1391), "Помірність Сципиона" (№1392) і повторення вищезазначеного "Амуру..." державної галереї (№1390). Не для кого не секрет те, що майже все з добутків Р. втратили початковий сяйво фарб і потріскалися внаслідок того, що, виконуючи їх, він пробував уживати замісце масла, інші речовини. Мови, вимовлені їм у властивості голови корол. Академії, видані в Лондоні в перший раз в 1778 г., пізніше ще кілька раз (последн. Видання 1884 г.; нем. пров. Лейшинга - "Zur Aesthetik und Technic der bildendel Kunste", Лпц.,1893); вони різняться добірністю складу й достатком допитливих естетичних і філософських думок.