прислівник, під заголовком "Reynke de Vos" (Любек, 1498). Одні приписують цей переклад Миколі Бауману, з 1514 г., що жив у Ростоке, що й ініціативно працював над поширенням народної освіти й друкарства, інші - Миколі Баркгаузену (загинув скоро опосля 1526 г.), що також жив у Ростоке, що й перебував у незмінних зносинах з Любеком (порівн. Latendorf, "Zur Kritik und Erklarung des Reineke Vos", Шверин, 1865). Єдиний уцілілий екземпляр першого любекского видання "Reynke Vos" зберігається у Вольфенбюттеле й відтворений Hackmann'ом (Вольфенб., 1711). 2-ое видання даної для нас поеми виникло в Ростоке в 1517 г., а потім вона, зробившись народною книгою, видавалася протягом XVI і ХVII стол. багато раз і була переведена на верхньонімецький прислівник і на різні інші мови. Готшед перевів її прозою на верхньонімецьку літературну мову, подавши перекладу историколитературное введення й нижне-немецк. текст (Лпц., 1752; нов. изд., Галлові, 1886). Найкращі наукові видання Hoffmanii von Fallersleben (Бресл., 1834; 2 изд. 1852; прикладений приголомшливий словник), Schroder (Лпц., 1872), Prien (Галлові, 1887). На літературний нем. яз. Р.-Лис перевели розміром оригіналу Soltau (Б., 1803; нов. изд., там же, 1867), К. Simrock (2 изд., Франкф., 1847), Hartmann (Лпц., 1864), але славнозвісний переклад належить Ґете (у перший раз напеч. в 1794 г.), виготовлений гекзаметром, що й надихнув Каульбаха; чудові у власному роді ілюстрації крайнього виникли в мюнх. виданні 1847 г. На російський яз. Гетева обробка переведена М. Достоєвським ("Збори соч." Ґете, під ред. Гербеля, т. III), і Бутковским (Спб., 1885). Російський переказ "Романа про Лиса", виготовлений по виданнях Meцn, "Roman de Renart" (П., 1832), і Paulin Paris, "Aventures de Maitre Renart" (П., 1861), поміщений у книжці О. Петерсон і Е. Балабановой: "Західноєвропейський кодекс і середньовічний роман" (т. 1, Спб., 1896). Порівн. Rothe, "Les romans du Renart. Examines, analyses et compares" (П., 1895); E. Martin, "Examen critique des Manuscrits du Roman de Renart" (Баль, 1872); Genthe, "Reineke Vos, Reinaert, Reinhart Fuchs im Verhaltniss zu einander"(Эйcл., 1866); Buttner, "Der Reinhart Fuchs und seine franzosische Quelle" (Страссб., 1891); Voretzsch, "Der Reinhart Fuchs Heinrichs des Glichezaere" (в "Zeitschrift fur romanische Philologie", т. 15-й); ст. Болдакова в "Історії загальної літератури" Корша й Кирпичникова (т. 2, Спб., 1885); Колмачевский, "Звіриний епос на Заході й у слов'ян" (Казань, 1882).
Рейнолдс ( сер Джошуа Reynolds, 1723 - 92) - іменитий британський історичний і портретний живописець. Батько призначав його до кар'єри доктора, але любов, що рано виявився, юнака тільки до мистецтва й читання трактатів портретиста Дж. Ричардсона (1665-1745) про живопис обумовили його дійсне покликання. І навіть не треба й говорити про те, що зробивши в 1741 г. в учні до портретиста Т. Гудсону, у Лондоні, Р. займався під його керуванням три роки, а потім провів ще три роки в Девонпорте й з'явився знову в Лондон в 1746 г.