Jacquemars Gielee de Lille; у н≥й в≥дведене величезне м≥сце алегор≥њ (так, –енар говорить про власний будинок, "¤кий улаштований з≥ зради, ненавист≥ й заздрост≥", ≥ в ¤кому 6 дам - «л≥сть, «аздр≥сть, —кнар≥сть ≥ т.д. - зустр≥чають гост¤ п≥сн¤ми й подарунками); 3) (Renart li Contrefaiz" - поема приблизно в 50000 в≥рш≥в, складена нев≥домим (може бути й дек≥лькома особами) у перш≥й половин≥ XIV в.; це - сум≥ш самих р≥знохарактерних розпов≥дей, що перепл≥таютьс¤ ≥з сюжетами з област≥ зв≥риного епосу.
—таро-‘ранц. поеми про –енаре були забут≥, але переробки њх одержали велике поширенн¤ поза ‘ранц≥Їю. ѕрадавньоњ з них ≥ одн≥Їњ з б≥льш принципових Ї середньо-верхне-нем. поема "lsengrimes not" (або "arbeit"), написана близько 1170 г. мандр≥вним поетом, эльзасцем √енр≥хом ’анжею (Heinrich der Glichezare). ¬≥д нењ д≥йшов до нас лише уривок на пергаментних листках, позначених 1515-м роком; в≥н виданий я. √римом в "Sendschreiben an Lachmann uber Reinhart Fuchs" (Ћпц., 1840). ”ц≥л≥ла обробка њњ в 2266 в≥рш≥в, почата нев≥домим на початку XIII в. ≥ обмежувана практично одним т≥льки п≥дновленн¤м мови; вона видана я. √римом у його твор≥ "Reinhart Fuchs" (Ѕ., 1834), а п≥зн≥ше - Reissenberger'ом (√аллов≥, 1886). ¬ажливою переробкою франц. "–омана про Ћиса" Ї поема "Reinaert de Vos" (издалече: Willems, √ент, 1836 ≥ 1850; Jonckbloet, √ронинген, 1856; Martin, ѕадерборн, 1874; перевела на ново-нем. ¤з. Geyder, Ѕреславль, 1844 г., на франц. Delapierre, Ѕрюссель, 1837), складена у вост. ‘ландр≥њ незадовго до 1250 г., поетом ¬иллемом, в≥домим лише по ≥мен≥. ¬≥др≥зн¤ючись чудовою досконал≥стю мови й в≥рша, поема ¬иллема далеченько перевершуЇ власний франц. ориг≥нал в≥дносно художньоњ зак≥нченост≥ й отделанности; вона виконана здоров≥шого гумору й профес≥йно в≥дтворюЇ р≥зн≥ сцени повс¤кденного житт¤. ÷ей добуток н≥дерландськоњ л≥тератури ¤к≥сь досл≥дники (напр. √ервинус) зближають з≥ створенн¤ми п≥зн≥шого фламандського живопису, бачачи в њхнЇ в≥дбитт¤ державного духу нидерландцев, з його схильн≥стю до реал≥стичного св≥тогл¤ду. ¬ "Reinaert de Vos" ¤скраво в≥дбилис¤ загальн≥ риси ери, що характеризуЇтьс¤ посиленн¤м значенн¤ м≥ст: в особ≥ виверткого –енарта, що зрештою осоромлюЇ власних ворог≥в ≥з придворноњ знат≥ зв≥риного корол≥вства, середн≥й стан ¤к би тр≥умфуЇ свою перемогу над феодальним двор¤нством. Ѕлизько 1280 г. поема ¬иллема була перефразована де¤ким Ѕалдуином, лат. в≥ршами (изд. G. Knorr, "Reinardus vulpes", 1860). Ќаприк≥нц≥ XIII або перш≥й половин≥ XIV стол. нев≥домий творець в≥ддав у зап. ‘ландр≥њ нов≥тню обробку ¬иллемовой поеми, зм≥нивши к≥нець њњ: опосл¤ вигнанн¤ лиса знову Ї до двору й переможним двобоЇм з »зенгримом домагаЇтьс¤ нов≥тн≥х почестей. ” художньому в≥дношенн≥ ц¤ обробка коштуЇ суттЇво нижче ¬иллемовой поеми. ¬ XV стол. виникла новенька переробка, ¤к б≥льша частина з нас пост≥йно говорить, н≥дерландського "Reinaert", √инрека ван-алькмара (Hinrek van Alkmar), що постачив њњ життЇвими глосами (напеч. в 1487 г.). ¬она одержала загальноЇвропейську попул¤рн≥сть, завд¤ки њњ перекладу на нижне-нем.