Потім процес П. повторюється заново. Звичайно ж, усі ми дуже добре знаємо те, що такими простими прийманнями в Індії ( з бавовни) і Єгипту ( з льна) приготовлялись нитки чудової тоньшины, ледве досяжної зараз машинками.
Близько 500 років тому назад придумані прядка й самопрядка, що поліпшило крутіння пряжі й намотування її на веретено або на котушку, при чому подача волокон (витягування) виконувалася по колишньому руками. Значимою частиною прядки є веретено, що полягає із прямого, круглого, заурядно сталевого прутка, на який час від часу надівається котушка, горизонтально поміщена на підставці, що й приводиться в обертання за допомогою шнурка, що йде з колеса на блочек, укріплений на веретені. Колесо приводиться в рух за допомогою ручки, або ж від підніжки. Робота на прядці йде практично так само, як на веретені. Витягаючи волокна руками, робітник направляє нитку під гострим кутом до веретена, щоб вона не намотувалася на нього, а тільки закручувалася, зсковзуючи з його кінця; при всім цьому підтримка з волокнистим матеріалом відсувається від веретена. Опосля выпрядки відомої довжини, створюють намотування її, для що нитка направляється під прямим кутом до веретена. Таким образом робота на прядці робиться часом: спочатку П., пізніше намотування. На само прядці робота йде безперериване: обидві операції виконуються відразу. Таким образом робота йде безперериване, перериваючись лише потім, щоб поміняти заповнену котушку порожньої. Тому самопрядка ще продуктивніше, а, як випливає, і прибутковіше прядки, у якої залишається лише одна та перевага, що вона не робить практично ніякого натягу нитки; тому для П. рыхловатой і ласкавої пряжі; напр., сукняної, зобов'язана була вживатися прядка, а не самопрядка. Описаними методами у всій Європі прялися продукти місцевого виробництва: льон і вовна; підготовка їх полягала: для льна - у мочці, мятье й тріпанні, для вовни - у митті, сушінні й тріпанні, і для обох, потім - у чесанні на ручних гребенях, при якому матеріал не тільки лише очищався, але розпрямлявся й розрівнювався у вигляді товстого й недовгого пасма, яке і йшло прямо на П.
Переворот у справі П. перебуває у зв'язку з виникненням на ринку новітнього прядильного матеріалу - бавовни, що представила, по легкості обробки й по своїх прядильних якостях, значимі гідності порівнянне з льном і вовною. Відомості про цей матеріал, так само як і спрацьовані з нього тканини, давно проникали в Європу з Азії. У середні століття бавовна представляла вже значимий предмет торгівлі Венеції й Нідерландів зі Сходом. Необхідно підкреслити те, що з переходом в XVII в. торговельного домінування до Великобританії, перебігла до неї й торгівля бавовною, разом із прядильною індустрією, занесеної протестантами, що туди бігли з Нідерландів. Великобританії належить, практично тільки , нагорода винаходу й сучасної постановки механічного П. бавовни, а за ним і ін. матеріалів.
Підставою всіх наступних удосконалень послужив винахід в 1738 м. Джоном Wyatt і Левисом Паулем витяжних валиків, що замінили собою, у застосуванні до самопрядки, пальці прядильника.